Віктор Данильченко / Полученные рецензии

Дякую за відгук. Ви могли би детальніше пояснити де ви бачите засильний вплив англійської? Бо мені це важко самому бачити.

Думаю...
З вами - мені особливо складно через підвищене почуття відповідальност... навіть обов'зку...
:0)

Ну так, пане, і смереки не блакитнуть, і перцівка не божевільна, і сонце не співає, принаймні не павичем... то було навмисно.

Проте ви мабудь праві, жартувати з салом -- це гріх.

А щодо милозвучності, то котрі проблеми ви маєте на увазі? Бо у мене з милозвучністю проблеми...

Заздалегідь дякую за критику.

Переправив на "наздогнав" та "кошеня"; а "кошеня" -- так, так, саме для Уробороса. Час грає з нашими серцями як кошеня з сонячним зайчиком. Уроборосу до нас справ нема. Він не пекельний, просто грайливий, і до нас байдужий.

Багато дякую за утішну рецензію. Я як раз цей вірш зараз редагую, незабаром нову версію завантажу.

ну, тогда я еще вернусь :-)

Все, сделано... новая версия.

Я би вам подякував якщо була би специфічна критика, а так я просто не розумію де проблема. Може це саме моя недосконалість, але без хоч трохи детальної критики я поліпшити нічого не зможу.

 
Ну, то давайте подивимося разом:

Подих лісу струмиться на зустріч       10      
З холодним промінням зірок             8
Як дитина становиться поруч            10
І до матері робить крок.               8

Схоже завжди до схожого прагне,       10
Повернутися в джерело,                8
І додому нас небо тягне;                                9                                      
Так все буде, є, і було.              8

Всі ми діти зоряного пилу.                  10
Порожнечі і сонця шлюб                       8
Нам дає нашу волю і силу,                    10                
Думку в розум і слово з губ.                  8

Ти зорі рожевої донька,                          9
Через всесвіт зову тебе,                         8
І кохання ниточка тонка                         9                  
Скрізь зірки між нами пливе.                 8

Поцілунком галактик хай будуть           10
Мої губи в тебе на вустах.                       9
Не скінчимося, моя люба.                        9                    
Ми кохання зоряного прах.                     9

Розмір першого (зразкового) катрену співпадає тільки один раз (у третьому) з розміром інших строф. Тому ритму у вірші немає як такого, він плигає від катрену до катрену.
А згідно з правилами віршування, розмір повинен бути строго однаковим в усіх строфах.

Рима «прагне-тягне» є так названою дієслівною. А такі рими треба вживати якнайменше, краще не вживати зовсім, бо це – найпростіші, найнекрасивіші рими. Їх наявність у вірші свідчить про невмілість автора знайти більш досконалі з точки зору поєтичності.

«Тебе-пливе, будуть-люба» це взагалі не рими, а слабкі співзвуччя. Особисто я вважаю, що дуже легко знайти повноцінні, красиві рими замість цих.

Схоже завжди до схожого прагне,
Повернутися в джерело,

Прочитайте вголос ці два рядки – що почуєте? А ось що: ж-ж-ж-ж.
Такого негарного звучання треба уникати.

Схоже завжди до схожого прагне,  
Повернутися в джерело,                    
І додому нас небо тягне;                                    
Так все буде, є, і було.                        

Всі ми діти зоряного пилу.                    
Порожнечі і сонця шлюб                      
Нам дає нашу волю і силу,                                  
Думку в розум і слово з губ.  

Ви увесь час використовуєте згідно  з російською аналогією союз «і» для змістовного з’єднання усередині речення. Але українська мова має також дуже красивий та вірний союз «та», який є синонимом «і».
Чому б не написати, наприклад:

Всі ми діти зоряного пилу.                    
Порожнечі та сонця шлюб                      
Нам дає нашу волю і силу,                                  
Думку в розум і слово з губ.

«мОї губи в тебе на вустах.» - придивіться будь ласка, як падає наголос у слові «мої», якщо читати строфу згідно з її ритмом.

Також у слові «зОряний» у вас падає наголос на «зорЯний»
      «Всі ми діти зорЯного пилу.»

Щодо поєтичності вірша, то він часто побудований з строф, які беззмістовні:

Поцілунком галактик хай будуть          
МОї губи в тебе на вустах.                      
Не скінчимося, моя люба.                                            
Ми кохання зоряного прах.  

Не можу зрозуміти «Не скінчимося, моя люба», на яку б мову це речення не перекласти.    
Це ж відноситься до  « Ми кохання зоряного прах.», та ще багатьох речень та цілих строф у вірші.   «Думку в розум і слово з губ» - смішно тай годі…

Я відповів на ваше прохання, надіюся, ви задоволені та будете працювати над вдосконаленням своєї поетичної майстерності.

З повагою: Андрій    

От тепер дякую. Буду редагувати. Не впевнений що нерівний ритм мене дуже хвилює, це сучасність все-таки, та і ритм дуже залежить від вокалізації; але в останній строфі точно треба поміняти, бо парні і непарні строки мають бути нерівними, для стаккато ритму.

Щодо "Ми не скінчимося"... це важко пояснити. Ідіома перенесена з англійської, вона рідка, але дуже красива. "We/it/... will not end". Її дословно перекласти неможливо, та навіть і правильно ідіоматично мабуть не вийде, але дуже хотілося. Англійською вона має доскональну самодостатню фінальність.

За *конструктивну* критику дякую. Буду вчитися. Це мій другий у житті вірш будь-якою мовою окрім англійської.

Приймаю вашу подяку з задоволенням від виповнення крисної роботи.
Я теж володію англійською, звичайно не на такому рівні, як людина, що розмовляє нею щоденно та постійно, але розумію та згодний з тим, що ви сказали щодо самодостатноті мов.
А чому "конструктивна" у лапках? Вважаю, що вони там зайві:-))

Це не лапки, це зірочки -- наголос; тобто, дякую саме за те що критика *конструктивна*.

Завантажив нову версію. Не все виправив, це вже як зміг. Остання строфа зараз 10/9/10/9 -- я її так і не зміг досконально виправити, але стрічки зараз хоч нерівні.

"Рима «прагне-тягне» є так названою дієслівною."

Знаю. Я собі дозволив зробиби одни дієслівну риму у вірші. Краще не вийшло.

"«Тебе-пливе, будуть-люба» це взагалі не рими, а слабкі співзвуччя."

Це хай буде. Я на класику не претендую.

"Такого негарного звучання треба уникати. "

Трохи змінів... небагато, але як зміг.

"Але українська мова має також дуже красивий та вірний союз «та», який є синонимом «і». "

Змінено.

"придивіться будь ласка, як падає наголос у слові «мої», якщо читати строфу згідно з її ритмом. "

Думав, думав... краще зробити не можу.

"Також у слові «зОряний» у вас падає наголос на «зорЯний»"

Я чув це слово вимовленим і так і так.

"Не можу зрозуміти «Не скінчимося, моя люба», на яку б мову це речення не перекласти."

Вже пояснив.

"Це ж відноситься до « Ми кохання зоряного прах.»,"

Та ви що, це з саме центральна суть вірша! назва -- "Зоряний Пил", тобто субстанція з якої виникли планети. Зоряний пил -- результат "Порожнечі та сонця шлюбу", тобто зоряного кохання. Ми -- зоряний пил, прах зоряного кохання, шлюбу між сонцем та порожнечею.

Дякую за технічну допомогу, пане, але якщо ви не зрозуміли сенсу вірша, це зовсім не означає що він беззмістовний.

Я, здається, такого й не казав. Що деякі строфи такі - це є, але не весь вірш загалом, звичайно.
Але взагалі вірш слабкий, щоб він став справжнім, треба над ним добре попрацювати.

Знову неконструктивна критика? Воля ваша, пане; але помітьте що більшість виразів які ви назвали беззмістовними саме і містять сенс вірша.

Дякую за вашу участь у дискусії.

З повагою,

Намагайтеся на здоров'я, я радий буду! Але важко перекласти буде, я думаю -- як мінімум алітерація зникне.

А за приємну рецензію дякую. Це мій перший вірш будь-якою мовою окрім англійської.

Ще забув сказати, це чернетка, ще не відредагована. У майбутньому може ліпше буде.

Багато дякую за утішну рецензію. Мені зараз допомогають трохи цей вірш підредагувати, сподіваймося буде ще ліпше, і саме співучіше.

Якщо вам сподобалося, прочитайте також http://www.grafomanov.net/poems/view_poem/49947/ у сусідньому розділі.

Дякую за добрі слова, пане. :)

Подстрочник? Хорошо... Он конечно более-менее буквальный (т.е. идиоматический) но не поэтический, так что плоховато получается.

Голос воззвал из толпы:
"Совесть должна определять истину!
Верь своей совести, и гордо стой на том,
Иначе мы потеряем свою свободу!"

Совесть такая смешная штука:
Мы свою считаем путеводителем
К праведным целям, свозь огонь, воду, и медные трубы,
Но наши старания не ведут к миру.

Что есть истина? Без желания,
Без страсти, любви и ненависти и боли
Истины нет; в конце концов
без направления, истина есть суета,

Пустышка. Опустошенная форма
упущенных возможностей. Игра в бисер.
Буквы изо льда составляющие
слово "Вечность". Так калечится истина.

Она становится прахом, льдом, пустотой.
Орудие без руки которая может его
поднять, и освободить его мощь. В тупике
Поиск истины в которой человек

Участвует без смертной страсти.
Мы так не можем. Мы
Источники и скульпторы желания.
Желание приоткрывает дверь истины.

Не совесть определяет
Составляющие истины, а
Сама жизнь, свободная и без границ.
Правда в страсти, и в пользе

С которой страсти нанесены
На покорный мир. Мы выковываем истину
Из стали разума, из ярости желания.
Итак,  Ecce Homo*! Но без панихиды!

* Се, Человек!

Отлично!
Обозвав этот стих "верлибром" и убрав видимость строфики, его смело можно пихать на страничку! потому как качественно и весьма неглупо.
От себя добавлю: под этим стихом (будь он на итальянском) не отказался бы подписаться старина Габриэль Д'Аннунцио...
:0)

Вот так?

Голос воззвал из толпы: "Совесть должна определять истину!
Верь своей совести, и гордо стой на том, иначе мы потеряем свободу!"

Совесть такая смешная штука: мы свою считаем путеводителем к праведным целям,
Сквозь огонь, воду, и медные трубы,
Но наши старания не ведут к миру.

Что есть истина?
Без желания,
без страсти,
любви и ненависти и боли
Истины нет; в конце концов, без направленья, истина есть
суета, пустышка.
Опустошенная форма упущенных возможностей.
Игра в бисер.
Буквы изо льда составляющие слово "Вечность".
Так калечится истина.

Она становится прахом, льдом, пустотой.
Орудие без руки которая может его поднять, и освободить его мощь.
В тупике поиск истины в коем человек участвует без страсти смертной.
Мы так не можем.
Мы Источники и Скульпторы желанья.
Желанье приоткрывает дверь истины.

Не совесть определяет составляющие истины, а сама жизнь,
Свободная и без границ.
Правда в страсти, и в пользе с которой страсти нанесены на покорный мир.
Мы выковываем истину из стали разума, из ярости желанья.
Итак,  Ecce Homo*!
Но без панихиды!

Где-то так...
Немного поработать над строфикой и в нек-рых местах (сами смотрите, где  - чай, немаленький уже :0))
Могу добавить: и Ницше - тоже, и Шопенгауэр не возразил бы...
Мир как воля и представление!
Банзай!
Дайош!
Слава!
:0)

А ежели без дураков - то это похоже на нечто настоящее.
дерзайте, вы талантливы!

Пы.Сы.
(ехидно улыбаясь)
Не быть Вам "успешным" - в протестанстком ("буржуазном") - смысле этого слова человеком...

:0)

Ну что же, спасибо вам за добрый отзыв. Он по моему слишком добрый, по причине вам известной, но все рабвно спасибо. :)

Я выставил отредактированный вирш рядом.

Обижаете, сударь!
Никаких таких дополнительных причин и в помине нет. Було бы ерундовое стихо - так я бы и никак не отозвался.
Стих в самом деле хорош, четкое и красочное выражение духа "штурма", "воли и представления", который был присущ вышепоименованным атворам.
В бытии это оппозиция стремления к преображению мира "под себя" созиданию нового, к преодолению охранительного  старого. Без борьбы этих двух противоположностей мир застынет болотной жижею. Эта борьба - залог бытийности бытия.

Эк захнул... Умйьон я... Аш страшна...
:0)