Ну, то давайте подивимося разом:
Подих лісу струмиться на зустріч 10
З холодним промінням зірок 8
Як дитина становиться поруч 10
І до матері робить крок. 8
Схоже завжди до схожого прагне, 10
Повернутися в джерело, 8
І додому нас небо тягне; 9
Так все буде, є, і було. 8
Всі ми діти зоряного пилу. 10
Порожнечі і сонця шлюб 8
Нам дає нашу волю і силу, 10
Думку в розум і слово з губ. 8
Ти зорі рожевої донька, 9
Через всесвіт зову тебе, 8
І кохання ниточка тонка 9
Скрізь зірки між нами пливе. 8
Поцілунком галактик хай будуть 10
Мої губи в тебе на вустах. 9
Не скінчимося, моя люба. 9
Ми кохання зоряного прах. 9
Розмір першого (зразкового) катрену співпадає тільки один раз (у третьому) з розміром інших строф. Тому ритму у вірші немає як такого, він плигає від катрену до катрену.
А згідно з правилами віршування, розмір повинен бути строго однаковим в усіх строфах.
Рима «прагне-тягне» є так названою дієслівною. А такі рими треба вживати якнайменше, краще не вживати зовсім, бо це – найпростіші, найнекрасивіші рими. Їх наявність у вірші свідчить про невмілість автора знайти більш досконалі з точки зору поєтичності.
«Тебе-пливе, будуть-люба» це взагалі не рими, а слабкі співзвуччя. Особисто я вважаю, що дуже легко знайти повноцінні, красиві рими замість цих.
Схоже завжди до схожого прагне,
Повернутися в джерело,
Прочитайте вголос ці два рядки – що почуєте? А ось що: ж-ж-ж-ж.
Такого негарного звучання треба уникати.
Схоже завжди до схожого прагне,
Повернутися в джерело,
І додому нас небо тягне;
Так все буде, є, і було.
Всі ми діти зоряного пилу.
Порожнечі і сонця шлюб
Нам дає нашу волю і силу,
Думку в розум і слово з губ.
Ви увесь час використовуєте згідно з російською аналогією союз «і» для змістовного з’єднання усередині речення. Але українська мова має також дуже красивий та вірний союз «та», який є синонимом «і».
Чому б не написати, наприклад:
Всі ми діти зоряного пилу.
Порожнечі та сонця шлюб
Нам дає нашу волю і силу,
Думку в розум і слово з губ.
«мОї губи в тебе на вустах.» - придивіться будь ласка, як падає наголос у слові «мої», якщо читати строфу згідно з її ритмом.
Також у слові «зОряний» у вас падає наголос на «зорЯний»
«Всі ми діти зорЯного пилу.»
Щодо поєтичності вірша, то він часто побудований з строф, які беззмістовні:
Поцілунком галактик хай будуть
МОї губи в тебе на вустах.
Не скінчимося, моя люба.
Ми кохання зоряного прах.
Не можу зрозуміти «Не скінчимося, моя люба», на яку б мову це речення не перекласти.
Це ж відноситься до « Ми кохання зоряного прах.», та ще багатьох речень та цілих строф у вірші. «Думку в розум і слово з губ» - смішно тай годі…
Я відповів на ваше прохання, надіюся, ви задоволені та будете працювати над вдосконаленням своєї поетичної майстерності.
З повагою: Андрій
