Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 47
Авторов: 0
Гостей: 47
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Автор: Мила Гавриш
Як втома дістає
Така  безглузда
Й незграбна праця.
Доколи наш жіночий труд
Гнобити буде нас?
Можливо досить
З чоловіками тягатись?!
Жінки, мабуть,
Створіння легкокрилі
Їх сам Господь створив
Як цих чарівних птахів:
І пурхати вони повинні -  
Ніжні, милі,
А не повзти без сил
Впріваючи в  потах.
Коли нікчеми стережуть
Своє життя
Створивши  затишок,
Та обладнавши пухом,
Їм ніколи радіти
За  жінок,
Жінки ж  вони завжди
Сильніші духом.
Отож і я
Над віршами кроплю,
За день створіла
І чудово і багато
Про те, як я
Кохаю, та люблю
Люблю дбайливо,
Та затято ...
Але тут в інтернеті збій,
Все зникло взагалі,
У чому сенс не розумію.
Хіба  я винна,
Що за мову не радію?
У чому  помилка тоді
У чому взагалі вина?
Невже тому
Що в мові не сильна?
Який поганий «поц»
Все знищив,
Вкрав творіння
Мій крик душі,
Мій вірш,
Сумніви і томління?
Я в розпачі увесь час,
Засмученая в шоці,
Але якщо кортить,
Свербить
Під серцем в боці,
Панове, прошу,
Якщо  в змозі,
Поправте мій цей вірш,
Що б був в моєму обозі.
Але якщо мій вірш
Вам ріже слух,
Гнітить звичай
І попирае дух,
То, прошу паньство,
Чимчикуіте мимо,
Я теж, як ви вразлива,
Та раніма.


© Мила Гавриш, 10.09.2017 в 22:01
Свидетельство о публикации № 10092017220140-00411927
Читателей произведения за все время — 26, полученных рецензий — 2.

Оценки

Оценка: 5,00 (голосов: 1)

Рецензии

Людмила Черных
Людмила Черных, 18.09.2017 в 08:14
Продиралась сквозь украинский, но прочитала.
И правда, все слова - славянские.
Всё в стихе - правда. И ничего поправлять не надо.
Я -то вообще считаю, что именно женщины на себе весь мир вытаскивают. А от мужиков одни проблемы.
Мила Гавриш
Мила Гавриш, 18.09.2017 в 10:11
Я нигде никогда не учила мову. За всю жизнь в раннем детстве прочитала только одну книжку на украинском языке. Когда слушаю, всё понимаю, но говорить на мове не могу. Когда-то ходила со своим малышом. я размовляла с ним на мове,  делая вид, что мне это запросто. В конце-концов он взмолился, замолчи, пожалуйста! Такие мои познания. Поэтому, зная как едко реагирует истинный носитель мовы на таких  безграмотных, как я, заранее даю понять, что типа,  не судите строго. Захотелось мне побешкетовать, не более того. Людмила, а  то что ты дочитала до конца, считаю за подвиг. Спасибо! Не многие рискнули!
Мила Гавриш
Мила Гавриш, 21.09.2017 в 11:12
Мабудь так сільно віновата буде , так забогато вінна. В принципе, кака різниця, тяжкій випадок, в 95 квартале колись  с Азарова та его мови забагато чего наіцикавейшего  пожартували. Что русскому гарно, то німцу загин.
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 05:34
Почти в каждом слове грамматические ошибки. Это же просто кошмар... Пишите лучше на русском языке....
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 05:36
Если честно - то выглядит как издевательство над языком. Зачем??? Не понимаю...
Мила Гавриш
Мила Гавриш, 04.01.2018 в 13:10
Я Вам верю на все сто процентов. Вам же нетрудно, не то что землю лопатой копать! Скопируйте,пожалуйста, мне в ответе это стихотворение с грамматическими правками. Вы единственный из украиноязычных, кто вообще откликнулся и прочитал. Сделайте для меня такое одолжение в качестве творческой взаимопомощи! Спасибо заранее!
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 15:27
Ось - трохи виправив по змозі....
* * *
Стомилася і руки вже гудуть
Така  безглузда
Й незграбна праця.
І доколи отой наш
Жіночий тяжкий труд
Гнобити буде нас?
А може досить
Тягатися із велетнем?
Жінки, мабуть,
Створіння легкокрилі
Їх сам Господь створив
Як цих чарівних птахів:
І пурхати вони повинні -  
Кохані, ніжні, милі,
А не повзти без сил
Впріваючи в семи потах,
Коли нікчеми стережуть
Своє життя
Роками,  обладнавши
Перинами і пухом,
Їм ніколи радіти
За тяжкий труд жінок
Жінки ж  вони завжди
Сильніші духом.
Отож і я
Над віршами кроплю,
За день багато
І чудово написала,
Про те, як я
Люблю затято
Та помилка: 500
І все пропало
Все зникло взагалі,
Я в розпачі і в шоці
Не вчила мови,
Помилок багато.
Але якщо кортить,
Свербить
Під серцем в боці -
Хіба ж бо я
Так сильно винна…
Який поганий «поц»
Все знищив,
Вкрав творіння
Мій крик душі, мій вірш…
Панове, прошу,
Хто вивчав і в змозі,
Поправте мій цей вірш,
Що був в моїм обозі.
Але якщо мій вірш
Вам ріже слух,
Гнітить звичай
І попирае дух,
То, прошу паньство,
Чимчікуіте мимо,
Я теж, як ви вразлива…
Мила Гавриш
Мила Гавриш, 04.01.2018 в 19:06
Спасибо! Учитывая Вашу правку переделала, но опять-таки сомневаюсь.  Может быть еще что-то нужно исправить?
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 19:18
Правильно "дістає" - хоча не не зовсім літературний вираз....
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 19:19
Правильно "хіба".
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 19:21
Замість "ті" - "що" - "...Хіба я винна, що за мову не радію..." Хоча стилістично не зовсім добре все одно...
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 19:25
Не "в чем", а "у чому" правильно.
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 19:26
Не "что", а "що".
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 04.01.2018 в 19:26
Не "что", а "що".

Это произведение рекомендуют