Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"Далеко от Лукоморья"
© Генчикмахер Марина

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 87
Авторов: 0
Гостей: 87
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Мені сьогодні наснився кінець світу. Сонце взірвалось, зіштовхнуло Місяць з неба і всією своєю вражаюче страшною величчу заполонило половину повітряного простору. Скрізь були хмари та клуби диму, в яких люди намагалися кудись бігти. Така суматоха навкруг.
А я стояла посеред цього безладу і не могла зрозуміти що відбувається.
Коли мої очі відкрилися, я ще довго не могла скинути з себе тягар від такого сновидіння.
Та як би банально це не звучало, такий сон одного дня стане дійсністю.
Все частіше у заголовках ЗМІ можна прочитати що кінець близький. Нібито фініш існування нашої чудової планети призначили на грудень 2012 року.
Усе це змусило мене замислитись. Чомусь відразу захотілось обійняти бабусю і сказати що я її люблю.
Люди! Давайте робити божевільні речі, бо нашого "завтра" може вже й не бути, а у наше "вчора" вороття вже нема.
Хтось хотів стрибнути з парашутом - вперед! Хтось давно мріяв купити маленького кролика - купуйте! Хтось ніяк не міг зважитися змінити зачіску чи імідж - чого ж ми чекаємо? Нумо діяти!
Та насамперед треба подумати про людей, відношення, слова. В першу чергу слід подзвонити колишній подрузі чи другу та домовитися про зустріч. Навідати нарешті стареньких батьків. Сказати інший людині що не можете без неї, сумуєте, чи то пак зізнатися в коханні. Зустрітися з першою вчителькою та похизуватися здобутою профессією. Помиритися з сестрою, з якою не бачилися вже років 10...
Не зволікайте! Іншого шансу може й не бути.
Одного дня Сонце зіштовхне Місяць з небосхилу, а ви будете стояти посеред вулиці і жалкувати про слова, які так і не піднялися з дна вашої душі.
© Анастасия Сорока, 11.11.2011 в 10:43
Свидетельство о публикации № 11112011104339-00240307
Читателей произведения за все время — 31, полученных рецензий — 1.

Оценки

Оценка: 5,00 (голосов: 2)

Рецензии

Артур Сіренко
Артур Сіренко, 27.08.2012 в 22:25
Дуже цікава мініатюра. Сподобалось. Яскраво написано.

Это произведение рекомендуют