Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11 марта) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"Порог"
© Ольга Шенфельд

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 4
Авторов: 0
Гостей: 4
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

            «Вчора
              (Зорі блаватні)
              Завтра
              (Зорі білі)…»
                                       (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Між вчора і завтра
Зорі
Над стежиною Пана,
Над лісом кентаврів,
Над полями Фессалії
Зорі кольору срібного вістря
Стріли.
Чашник тирана Лариси
Пенест Біанор
Бавиться золотом слів
Пеласгів –
Народу забутих пісень
Моря.
Кратер повний вина Метеори
(А може це серце –
Довершене трунком кольору вохри?)
Диво Нефели – час вересу.
Час крапель, клепсидр і агоній.
Час алегорій (бо верес цвіте).
Слово-вогонь
У мідному дзеркалі –
Палає у кузні лапітів.
У рибній лусці візерунок
Забутих письмен лотофагів.
Життя як подвір’я
Палаццо Флоренції –
Квіти в тюрмі кам’яних лабіринтів.
Зернами маку віщую шовкові дороги
Снів про людей –
Видив царства тіней
Кольорових як шкіра гепарда
(Бо осінь, бо дощ
Назавжди).
Майструю зі срібної чаші
Гостре вістря стріли –
Час полювати
На вурдалаків.

© Артур Сіренко, 26.09.2022 в 10:26
Свидетельство о публикации № 26092022102612-00456778
Читателей произведения за все время — 9, полученных рецензий — 1.

Оценки

Оценка: 5,00 (голосов: 1)

Рецензии

Валентин Багинский
) Здається мені - Леся мовила прозоріше:

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?....

..........

Артур Сіренко
Артур Сіренко, 27.09.2022 в 22:17
Згоден. Леся - геніальна поетеса. Мені до неї рівнятись неможливо. Я писав трохи про інше.... Більше все розглядав з точки зору античної міфології. :)
Дякую за відгук!
Валентин Багинский
) Кому зізнатися в тому, що цей Ваш текст щільно герметичний, - за винятком заключних рядків…?) Який читач подолає зазначену щільність…? Хто відповість? ))

Это произведение рекомендуют