Набросало лето на поля, овраги,
В росы эти ивы ветки обмакнули,
До жары полудня взяли да заснули.
Ты ушёл куда-то, где ни рос, ни кружев,
Где туман рассветный мало кому нужен,
Мне оставив росы с болью растворённой,
И зелёных веток робкие поклоны.
Искупалось в росах, как русалка, утро,
«И мудрей, чем вечер» - думалось кому-то,
Да ведь только ветер истиной владеет:
Кто из них надёжней, кто из них мудрее.
Как ты там в далёком далеке витаешь,
Может лето это и не вспоминаешь,
Ив склонённых спины, озеро лесное,
Как перед разлукой сердце зябко ноет,
Боль, что ты когда-то причинил кому-то…
Кружевные шали рос - служанок утра,
Оригинал
В мереживі ранкової роси.
Инна Чехова
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48753&poem=265841
В мереживі ранкової роси,
що посеред весняної краси,
милуючись проміннями любові,
шепочеться гілля тонке вербове,
схилившись до озерної води.
Той шепіт тихо вітер роздував,
втішаючи, щоб ти не нудьгував.
Душа твоя полинула до неба...
зі мною ти... а я живу без тебе...
Але ж, ти зовсім інше обіцяв...
І, знову спогад в пам'яті моїй
залишив слід нездійснених надій.
А доля розвела мене з тобою,
як вітер із зеленою вербою
у рОки молоді безмежних мрій.
Купається в сльозах моя тужба,
як на весні засмучена верба.
Але до сонця гілля розпрямляє
і біль із часом трохи утихає...
не зникнуть тільки роси і журба.
В мереживі ранкової роси,
що посеред весняної краси,
милуючись проміннями любові,
шепочеться гілля тонке вербове,
схилившись до озерної води.
