І небо сирітське без птиці,
І море без риби і без корабля,
Сухі і порожні очиці…»
(Арсеній Тарковський)
Вперше я спробував писати прогнози розвитку людського суспільства у 1981 році виходячи з тих знань, уявлень і інформації, що в мене на той час були. Просто було цікаво пофантазувати, що станеться через 10, 20, 30, 50, 70, 100, 130, 150, 200 років. Звісно, в той час я не міг це опублікувати. Пізніше, у 1991 році я відредагував свої прогнози, але ніхто це публікувати не заходів не дивлячись на відсутність цензури – редакторам прогнози видавались занадто песимістичними, сумними і понурими, а це все-таки був час оптимізму. Цікаво, що мої прогнози 1981 року зроблені на 30 років наперед справдилися, хоча дати часто не співпали. Наприклад, я прогнозував, що розпад Радянського Союзу, Югославії, Чехословаччини, крах соціалістичної системи відбудеться у 2001 році. Все відбулось набагато швидше. Послідовність подій часто не співпадала – війни на Кавказі, соціальні та міжнаціональні конфлікти в Закавказзі, Придністров’ї та Середній Азії я прогнозував до розпаду Радянського Союзу, а не після. Але загалом всі прогнозовані події за ці 30 років відбулися, в тому числі спалах міжнародного тероризму, відродження релігій, поразка Радянського Союзу в Афганістані, економічний крах країн соціалістичної системи. І нічого дивного тут немає – те, що та тодішня система приречена було очевидно багатьом, хто хоч трохи міг аналізувати…
Отже – як мені бачився тоді 2111 рік – тоді це був прогноз на 130 років наперед, зараз всього на 100. Не буду стверджувати, що я абсолютно впевнений у перспективі таких подій – все може відбутися абсолютно інакше, швидше або повільніше. Одне якесь несподіване відкриття одного вченого може докорінним чином змінити хід історії. Та й у розвитку подій можливі варіанти. Скажемо так – це один із варіантів – не найгірший, але і не найкращий…
2111 рік. Пройшло всього 100 років, але світ змінився докорінно. Змінились навіть обриси материків. У результаті тепличного ефекту атмосфери повністю розтанули полярні льодовики Гренландії та Антарктиди – рівень світового океану піднявся на 70 метрів. Багато країн та регіонів затоплені океаном – такі як Флорида, Нідерланди, Північна Німеччина, Амазонія, Західний Сибір і багато інших нинішніх рівнинних територій суші стали дном морським. Під водою опинились такі міста як Гамбург, Венеція, Петербург, Шанхай, Нью-Йорк, Херсон, Севастопіль і багато, багато інших. Каспійське море з’єдналось зі світовим океаном, Скандинавія стала островом.
Протягом ХХІ століття танення льодовиків спочатку носило поступовий характер, Океан піднімався всього на кілька сантиметрів щороку, але потім цей процес набув характеру ланцюгової реакції. Чим більше тануло вічної мерзлоти, тим більше в атмосферу виділялось парникових газів, чим більше тануло льодовиків, тим більше нагрівалась поверхня суші і Океану – льодовики почали танути катастрофічно, рівень Океану почав підніматися швидко – спочатку на кілька метрів щороку, потів на десятки метрів щороку.
Протидіяти цьому процесу людство вже не могло – одночасно з цим почалась не просто енергетична криза – енергетична катастрофа. Альтернативні джерела енергії задовольняли не більше 10 % потреб людства. Нафту і газ добували у все більш зростаючих об’ємах, як тільки вичерпувалось одне родовище більш інтенсивно починали експлуатувати інші. Сподівались, що скоро будуть знайдені нові джерела енергії – анігіляція, антигравітація, керований термоядерний синтез, але марно. Технологічний прорив в енергетиці не відбувся.
І раптом нафта і газ закінчились. Це був колапс світової економіки – транспорт, виробництво зупинились. Були ще запаси вугілля, але для добування їх потрібно було робота механізмів, машин, транспорту, а вони зупинились. Припинилось виробництво електроенергії, міста занурились в темряву, припинився зв’язок. Зупинилось виробництво не тільки промислових товарів, але і продуктів харчування – процес деградації ґрунту в результаті застосування пестицидів та кислотних дощів набув необоротного характеру. Ґрунт ще зберігав подекуди якусь родючість штучно – за рахунок внесення хімічно синтезованих добрив, але виробництво добрив зупинилось.
Населення планети на 2080 рік становило 12 мільярдів чоловік – більше біосфера просто не витримувала, починались процеси деградації біосфери в тому числі внаслідок перенаселення. При цьому з 12 мільярдів 8 жило на грані голоду. В результаті підняття рівню світового Океану і затоплення величезних територій мільярди людей змушені були зриватися з місць проживання і мігрувати. І стримати їх не могли уже ніякі державні кордони, ніякі кулі, ніяка зброя – люди помирали від голоду, їм було все одно.
Держави все таки якось спробували впорядкувати цей процес – доки вистачало резервних запасів пального для військової техніки – але вони швидко закінчились. Світ занурився в хаос, анархію. Уряди різних країн спробували сховатись і перечекати лихоліття у бункерах, але більшість цих бункерів були знайдені і розгромлені божеволіючи ми юрбами.
Гостро не вистачало не тільки продуктів харчування, але і питної води – дефіцит води відчувався давно. У результаті підвищення температури ріки і озера висихали. Обмілілі ріки несли величезну кількість відходів виробництва та стоків – промислових і побутових – вода в них була не придатна для пиття. Питну воду добували в результаті роботи складних і енергомістких виробництв, але після колапсу економіки вироблення чистої види припинилось. Маси людей ринулись з міст в пошуках питної води, їжі та землі яке ще зберегла родючість. Серед цих мігруючих мільярдів почався голод, епідемії як давно відомих людству захворювань – чуми, холери так і нових раніше не знаних – віруси і бактерії еволюціонують швидше ніж це можна було уявити. Поширився канібалізм, конфлікти і збройні сутички за джерела води і склади з продуктами харчування.
За лічені роки в результаті цих процесів людство майже повністю вимерло – з 12 мільярдів лишилося на всій планеті менше двох мільйонів людей, які були розкидані по невеликих замкнутих оазах, де ще лишалися джерела питної води та відносно родюча земля.
Клімат на Землі змінився незворотньо. Тепер, у 2111 році клімат Землі нагадує клімат верхнього палеозою. Внутрішні області континентів являють собою пустелі – піщані, кам’янисті та солончаки, де панує жаркий і сухий клімат. Рослинність повністю відсутня. Тільки подекуди зустрічаються сухі колючі чагарники. У більш вологих місцях пустеля переходила в сухі степи та напівпустелі. Ліси давно вирубані (це теж внесло свою лепту у зміну клімату), рештки лісів донищили посухи та лісові пожежі. Фауна сущі майже повністю вимерла – збереглись тільки деякі види комах, плазунів, птахів, гризунів. Із ссавців ще подекуди зустрічаються здичавілі верблюди та антилопи. Серед пустелі височать кинуті людьми напівзруйновані міста-привиди. Далі на північ - холодні пустелі з сильними перепадами температури – від мінус 50 до плюс 50. На узбережжі морів та океанів клімат став жарким та надмірно вологим – з океану приходять нескінченні дощі, що виливаються на узбережжях змиваючи в море залишки ґрунту. Температура Океану підвищилась – отримавши надлишок енергії Океан став віддавати її у вигляді потужних небачених досі ураганів, які стали частим явищем. В результаті підвищення температури Океану знизилась концентрація кисню розчиненого в морській воді – для багатьох видів водних мешканців це стало катастрофою – вони вимерли. Рибні запаси Океану і так були підірвані надмірним виловом, тепер же екосистема Океану змінилась докорінно – пануючими формами стали ракоподібні, медузи та молюски. Біосфера досить сильно деградувала, але збереглась за рахунок бактерій, мікроскопічних водоростей, що продовжували продукувати кисень.
Частими стали руйнівні землетруси – внаслідок звільнення від льодовикових щитів Гренландія та Антарктида почали підніматися і це провокує землетруси і активізацію вулканів по всій земній кулі.
Ведення сільського господарства практично всюди стало неможливим за виключенням невеликих окремих оаз, де живуть люди повернувшись до стадії неоліту. Невеликі громади людей вирощують окремі невибагливі овочі та зернові. Убогого врожаю ледве вистачає щоб не померти з голоду. Сільськогосподарських тварин лишилося дуже мало, але люди пробують налагодити скотарство. На узбережжі морів жити небезпечно, але там теж живуть подекуди невеликі ізольовані громади, які ловлять ракоподібних, медуз та молюсків – риби дуже мало і рибні запаси відновлюються поступово. Продуктів харчування гостро не вистачає – постійна загроза голоду. Тому в оазах розподілу на професії немає – єдина існуюча професія скотар-землероб. І тільки за сумісництвом люди мають додаткову професію – шаман, рибалка, воїн, гончар, повія. Шамани є одночасно старійшинами, лікарями та священиками якихось дивних містичних культів, що замінили забуті давні релігії. Ще одна професія за сумісництвом – здобувач речей. Періодично через пустелі відправляються групи людей до кинутих міст – за металом з якого роблять сокири, ножі, наконечники для списів і стріл. Ще в містах шукають тканини для одягу та паливо – папір, пластик. Іноді знаходять досить дивні речі про призначення яких люди вже забули. Середній час життя людей не перевищує 20 років – дуже висока дитяча смертність та смертність від різних інфекційних захворювань. Тканина цінується – погода постійно приносить сюрпризи – тіло треба якось захищати. Шматки матерії використовують замість грошей – як засіб обміну. Ходять легенди про казкові руїни фабрик серед пустелі заповнені згортками різних тканин. Але в пустелю люди далеко не заходять, так само як і спроби робити човни-вітрильники обмежені – Океан занадто неспокійний. Тому люди з оаз нічого не знають про існування інших оаз. Інколи оази розташовані недалеко – тоді між громадами періодично виникають конфлікти – навіть війни з застосуванням луків, стріл, списів. Майже в усіх оазах пануючими мовами є китайська, хінді, бенгалі та арабська. Лише в деяких оазах Америки збереглись окремі громади з ангійською, іспанською та португальською мовами. Писемність забута. Лише окремі шамани вважають себе носіями якихось таємних знань – бережуть книги зміст яких не розуміють. Державного устрою як такого в оазах немає. Панує анархія. Замість законів – кровна помста. В деяких оазах періодично виникають диктатури шаманів, які в результаті змов і мікроеволюцій замінюються стихійними первісними демократіями. Але починають формуватися звичаї і з зіпсованих говірок та суржиків в різних ізольованих громадах починають формуватися різні нові мови.
Взагалі, найстрашніше для людства вже позаду – велике вимирання вже відбулося, людство як таке вижило, в біосфері є місце для цього біологічного виду. Біосфера потрохи, потрохи відроджується після пережитої екологічної катастрофи. Все більшу площу на материках займають чагарники, які закріплюють піски, в океанах виникають нові види гідробіонтів, а на суші нові види плазунів, птахів, комах та гризунів. Але люди про це не знають та й не можуть знати. У них попереду ще століття деградації, а потім повільний, повільний розвиток зі стану дикості до нової цивілізації….
березень 2011 року