Літаю-кружляю у сні...»
(Гао Ці)
Написав на згадку другу, що вирушає в землі східного У на війну зі східними варварами.
Рінь річки Ло – деревій цвіте,
Золотар-сонце в прозорій воді
Мені спогад у жмені несе.
Синє вино – наче неба краплі
У порцелянових келихах дня,
Ластівок крик – віри не йму –
Десь на сході вирує війна.
З другом прощаюсь:
В альтанці з бамбуку
Дарую йому вірші,
Хмари пливуть над горою Тай-Шань,
Вітер співає пісні.
Нині струни цитри мовчать:
Дочасні мелодії царства Бін:
Друг мій сідлає коня,
Ще зеленіють рису поля,
Не плуг, а меч обирає він:
Зі сходу суне орда.
Час боронити край,
Час сідлати коня,
Час гострити меча:
Диких варварів суне орда.
(Мелодія «Сун Лао Дао»)