З наших напитися рік...»
(Лі Бо)
Північні варвари -
Дикі номади степу
Сідлають своїх коней,
Гострять дзвінкі мечі,
Ладують свої сагайдаки
Просякнуті сіллю Гобі,
І міряють хижим оком
Висоту нашого муру,
І гадають чи справді швидка
Вода Ріки Жовтої,
Чи справді китайці
Вміють лише орати
Своє рисове поле,
Чи справді уже не здатні
Взяти до рук меча,
Чи справді їх імператор
Нездара і марнослівник
Лише.
А значить знову китайцям
Треба міряти простір
Кроками, кроками, кроками
І слухати стукіт копит
Диких монгольських коней,
І свист стріли міднодзьбої,
І дихати вітром -
Північним, злим і нещадним...