Водяться білі мавпи.»
(Лі Бо)
Я плив у човні дерев’яному
(Навіть не в човні - в човнику)
Вітрилом - циновка обшарпана,
Плив весну пелюсткову шукаючи,
А приплив до осіннього берега.
І серед тої темряви,
Серед того занепаду
На березі понурої осені
Стрибають у хащах бамбукових
Білі тужливі мавпи.
Кричать вони так ностальгічно,
Так безнадійно й тужливо
Наче насправді знають -
Як воно - в світі білому.
Білі мавпи приходять з тьми,
Білі мавпи приходять з хащів,
Білі мавпи зазирають у вікна
Маленьких чайних будиночків
І в альтанки прощань,
Білі мавпи блукають берегом
Вічної сірої осені -
Блукають знаком-нагадуванням:
Все довершено -
Для вас - людей дощу.
(Мелодія «Цю Тянь Ань Бянь Бай Хоу»)