долю та людяність.»
(Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)
Як можна говорити про те,
Чого люди не розуміють?
Як можна повідати по те,
Що неможливо пояснити?
Чому немає визначень,
Як можна пояснювати
Про сокровенне і таємне
В епоху фальшивих слів?
І коли цвіла Мо Лі Хуа
Вчитель якось сказав
Учням, думаючи вголос,
Про основу сущого - ритуал Лі:
«Згідно ритуалу
Шапку слід робити із конопель,
Але нині всі роблять її з шовку,
Що дешевше, і я слідую за всіма.
По ритуалу, треба кланятися
Біля входу до зали,
А нині кланяються нагорі,
Що зухвало.
І нехай я буду супроти всіх,
Але я кланяюсь унизу.»
Аромат Мо Лі Хуа
Як раніше плив
Над дахами солом’яними
І бронзові дзвони гуділи йому
У відповідь…