Дао Де Цзін
Старий Філософ
Канон про Шлях і Благочинність
Верхня частина
Візерунок перший
Шлях - можливий Шлях - не вічний Шлях. Ім’я - можливе Ім’я - не вічне Ім’я. Безіменне є початком Неба та Землі, Найменоване - мати всіх речей. Хто вільний від пристрастей, бачить його дивовижне, хто має пристрасті - бачить його тільки в явлених формах. Обидва вони одного походження, але з різними назвами. Разом вони називаються найглибшими. Від одного найглибшого до іншого - ворота всього дивовижного.
Візерунок другий
Коли Піднебесна дізнається, що прекрасне є прекрасним - з’являється потворне. Коли дізнаються, що добро є добром, виникає зло. Тому буття і небуття народжують одне одного, важке і легке створюють одне одного, довге і коротке одночасно виникають, високе і низьке одне до одного схиляються, звуки, зливаючись, йдуть до гармонії, попереднє і наступне одне за одним слідують. Тому мудра людина обирає не діяння і здійснює вчення в мовчанні. Тоді всі речі рухаються і не зупиняються. Він створює і не володіє, здійснює і не користується, завершує і не пишається. Оскільки не пишається, його не лишають.
Візерунок третій
Якщо не поважати мудрагелів, то в народі не буде суперечок. Якщо не цінувати дорогоцінностей, то не буде злодіїв. Якщо не бачити жаданого предмету, то не будуть хвилюватися серця людей. Тому правління мудрого робить їх серця порожніми, а шлунки повними. Воно послаблює їх волю і зміцнює їхні кістки. Воно постійно прагне до того, щоб у народу не було знань і пристрастей, а ті, хто мають знання не могли б діяти. Здійснення не діяння завжди приносить спокій.
Візерунок четвертий
Шлях - порожній, але, діючи, він є невичерпним. Найглибший! Від є прабатьком всіх речей. Якщо притупити його все проникність, звільнити його від хаотичності, пригасити його сяйво, сприймати його як пилинку, то він буде здаватися ясно існуючим. Я не знаю хто його породив. Але він існував раніше предка явищ.
Візерунок п’ятий
Небо і Земля відносяться до людей як до собак. Мудрий не гуманний і не порушує природне життя народу. Простір між Небом і Землею подібний до ковальського міха і флейти: всередині порожній і прямий. Чим сильніший рух, тим більше результатів. Той, хто багато говорить отримує поразку. Тому краще дотримуватись середини.
Візерунок шостий
Порожнеча - безсмертна. Називаю її найглибшим початком. Вхід до найглибшого початку називаю коренем Неба і Землі. Нескінченне як існування і діє без зусиль.
Візерунок сьомий
Небо і Земля - довговічні. Небо і Земля довговічні, бо вони існують не для себе. Ось чому вони можуть бути довговічними. Тому мудрий ставить себе позаду інших, завдяки чому він опиняється попереду людей. Він нехтує своїм життям, і тому його життя зберігається. Це тому, що мудрий зневажає особисте, і тому його особисте здійснюється.
Візерунок восьмий
Вища доброчинність схожа на воду. Вона приносить користь всім істотам і не веде боротьби. Вона знаходиться там, де люди не хочуть бути. Тому вона схожа на Шлях. Життя повинне слідувати Землі, серце повинне слідувати внутрішнім стимулам, благо чинність повинна відповідати гуманності, слово повинне відповідати істині, управління повинне відповідати спокою, справа повинна відповідати можливостям, дія повинна відповідати часу. Якщо не вести боротьби, то не буде незадоволення.
Візерунок дев’ятий
Хто наповнює через край і заточує надто гостро, той не може довго зберегти. Якщо зала наповнена золотом і яшмою, ніхто не зможе його охороняти. Якщо багаті і шляхетні пихаті і гонорові, то вони самі собі кличуть лихо. Якщо справа завершена, людина відсторонюється. У цьому Шлях Неба.
Візерунок десятий
Для збереження спокою духу потрібно зберігати єдність. Тоді не будуть народжуватись бажання. Якщо робити дух м’яким, людина стане схожою на новонародженого. Якщо споглядання стане чистим, тоді не буде помилок. Любов до народу і управління країною здійснюється без мудрування. Ворота Неба відкриваються і зачиняються при дотримуванні спокою. Знання цієї істини робить можливим Недіяння. Народжувати і виховувати, створювати і не володіти, творити і не користуватися, бути старшим і не вважати себе володарем - це називається найглибшою Доброчинністю.
Візерунок одинадцятий
Тридцять спиць поєднуються в одному колесі, але застосування колеса залежить від порожнечі між ними. З глини роблять глеки, але застосування глеків залежить від порожнечі в них. Пробивають двері та вікна, що збудувати дім, але використання дому залежить від порожнечі в ньому. Ось що означає корисність буття і придатність небуття.
Візерунок дванадцятий
П’ять кольорів притуплюють зір. П’ять звуків притуплюють слух. П’ять смаків притуплюють смак. Швидка гонитва і полювання хвилюють серце. Дорогоцінності примушують людини чинити злочини. Тому зусилля мудрого спрямовані до того, щоб робити життя ситим, а не до того, щоб мати дорогі речі. Він відмовляється від останніх і обмежується першим.
Візерунок тринадцятий
Слава і ганьба схожі на страх. Шляхетність схожа на нещастя. Чому слава і ганьба подібні до страху? Бо низькі люди отримують славу зі страхом і гублять її зі страхом. Чому шляхетність схожа на нещастя? Бо кожен має нещастя, тому що є самим собою. Коли не будуть цінувати себе, тоді не буде і нещасть. Тому шляхетний служить людям і знаходиться серед них. Гуманний служить людям і може знаходитись серед них.
Візерунок чотирнадцятий
Дивлюсь на нього і не бачу, тому називаю його невидимим. Слухаю його і не чую, тому називаю його нечутним. Намагаюсь схопити його і не досягаю, тому називаю його найдрібнішим. Ці три якості неможливо пояснити. Тому вони зливаються в одне. Його верх не освітлений, його низ не затемнений. Він нескінченний і не може бути названий. Він знову повертається до небуття. Називаю його формою без форм, образом без істоти. Називаю його неясним і туманним. Зустрічаюсь з ним і не бачу обличчя його, слідую за ним і не бачу спини його. Тримаючись давнього Шляху і володіючи нинішнім буттям, можна пізнати предковічний початок. Це називається ниткою Шляху.
Візерунок п’ятнадцятий
У давнину той, хто був здатний до просвіти, знав найдрібніше і найглибше. Приховане, тому неможливо це пізнати. Оскільки неможливо це пізнати, то довільно даю образ: вони були несміливими, наче переходили взимку ріку, вони були нерішучими, наче боялися своїх сусідів, вони були поважними, як гості, вони були обережними, наче йшли по тонкій кризі, вони були простими, подібні до необробленого дерева, вони були неозорі, наче долина, вони були непроникливі, наче каламутна вода. Це були ті, які своєю майстерністю вміли робити довговічний рух спокійним і допомагали життю. Вони дотримувались Шляху і не бажали багато чого. Не бажаючи багато чого, вони обмежувались тим, що існує, і не творили нового.
Візерунок шістнадцятий
Доведу Порожнечу до завершення - збережу повний спокій, тоді всі речі будуть рости самі по собі, а я буду чекати їх повернення. Десять тисяч речей розцвітають і повертаються до свого початку. Повернення до початку називається спокоєм, а спокій називається поверненням до життя. Повернення до життя називається постійністю. Знання постійності називається просвітою, незнання постійності вершить зло. Той, хто знає постійність стає мудрим, мудрий стає справедливим, а хто справедливий - стає імператором. Імператор слідує Небу, Небо слідує Шляху, а Шлях вічний. До кінця життя не буде небезпеки.
Візерунок сімнадцятий
Пості люди знали, що вони мали великих людей: вони їх любили і звеличували. Потім вони їх боялися і зневажали. Тому, той хто не заслуговує довіри, той не користується довірою. Хто сповнений роздумами і стриманий на словах, той отримає нагороди і здійснює справи, і народ говорить, що він слідує природності.
Візерунок вісімнадцятий
Коли усунули великий Шлях, з’явилась гуманність і справедливість. Коли з’явилися мудрагелі, виникло і велике лицемірство. Коли шість родичів у сварці, тоді з’являється синівський обов’язок та батьківська любов. Коли в державі безлад, тоді з’являються вірні слуги.
Візерунок дев’ятнадцятий
Коли будуть усунені мудрагельство і вченість, тоді народ буде щасливий, коли будуть усунені гуманність та справедливість, тоді народ повернеться до синівських обов’язків та батьківської любові, коли будуть знищені хитрість і нажива, тоді зникнуть злодії та розбійники. Всі ці три речі від недоліку знань. Тому потрібно вказати людям, що вони повинні бути простими і скромними, зменшити особисте і звільнитись від пристрастей.
Візерунок двадцятий
Коли буде знищена вченість, тоді не буде і печалі. Яка мізерна різниця між обіцянками і підлабузництвом, і яка велика різниця між добром і злом! Треба втікати від того, чого люди бояться. О! Який хаос, де все ще не встановлений лад. Всі люди радісні, наче присутні на урочистому бенкеті або святкують прихід весни. Тільки я один спокійний і не виставляю себе на світло. Я схожий на дитину, яка ще не з’явилася на світ. О! Я лечу! Здається, немає місця, де міг би я зупинитись. Всі люди наповнені бажаннями, тільки я один схожий на того, хто відмовився від всього. Я серце невігласа. О, яке воно порожнє! Всі люди наповнені світлом. Тільки я один схожий на того, хто занурений у пітьму. Всі люди допитливі, тільки я один байдужий. Я схожий на того, хто летить над морськими просторами і не знає, де йому зупинитись. Всі люди проявляють свої здібності, тільки я один схожий на нікчему і низького. Тільки я один відрізняюся від інших тим, що ціную джерело живлення.
Візерунок двадцять перший
Образи великої Благочинності підпорядковуються Шляху. Шлях неясний і туманний. О, туманний! О, неясний! У ньому сховані образи. О, неясний! О, туманний! У ньому сховані речі. О, бездонний! О, туманний! У ньому сховане насіння. Його насіння достовірні, у ньому схована істина. З давніх часів до наших днів його ім’я не зникає. Воно існує для позначення початку всіх речей. Чому я знаю початок всіх речей? Тільки завдяки йому.
Візерунок двадцять другий
Неповне стає повним. Криве стає прямим. Порожнє стає наповненим. Давнє заміняється новим. Те, що рідкісне стає чисельним. Багато що викликає затьмарення. Тому мудрий зберігає єдність і стає прикладом. Він не виставляє себе на світло, тому блищить, він не говорить про себе, тому знаменитий, він не прославляє себе, тому заслужений, він не звеличує себе, тому є старшим серед інших. Він не бореться, тому непереможний. У давнину говорили, що недосконале стає досконалим. Невже це марні слова? Істинне, досконале підпорядковує собі все.
Візерунок двадцять третій
Потрібно менше говорити, слідувати природності. Швидкий вітер не дме цілий ранок, сильний дощ не триває весь день. Хто створює все це? Небо і Земля. Навіть Небо і Земля не можуть створити щось довговічне, тим паче людина. Тому він служить Шляху. Людина з Шляхом тотожна Шляху. Людина з Благочинністю тотожна благо чинності. Той, хто втратить, тотожний втраті. Той, хто тотожний шляху, отримує Шлях. Той, хто тотожний Благочинності, отримує Благочинність. Той, хто тотожний втраті, отримує втрачене. Тільки сумніви породжують зневіру.
Візерунок двадцять четвертий
Хто стає навшпиньки, не може стояти. Хто робить великі кроки не може йти. Хто сам себе виставляє на світло, той не блищить. Хто сам себе хвалить, не здобуде слави. Хто нападає, не переможе. Хто сам себе звеличує, не може стати старшим серед інших. Виходячи з Шляху, все це називається зайвим бажанням і марними вчинками. Таких ненавидять всі живі істоти. Тому людина, що володіє Шляхом, не робить цього.
Візерунок двадцять п’ятий
Ось річ, що в хаосі виникла, що раніше Неба і Землі народилася. О, спокійна! О, порожня! Самотньо стоїть вона і не змінюється. Повсюди діє і не відає небезпеки. Її можна вважати матір’ю Піднебесної. Я не знаю її імені. Позначаючи її ієрогліфом назву її Шляхом. Навмання найменовуючи її назву її Великою. Велика - назву її Минущою. Минуща - назву її Далекою. Далека - назву її тою, Що Повертається. Ось чому велий Шлях, велике Небо, велика Земля, великий імператор. У Всесвіті є чотири великих, і серед них імператор. Людина слідує Землі. Земля слідує Небу. Небо слідує Шляху. Шлях слідує самому собі.
Візерунок двадцять шостий
Важке є основою легкого. Спокій є основою руху. Тому мудра людина діє весь день, не кидаючи важкої справи. Хоча вона має блискучу надію, але перебуває в цілковитому спокої. Даремно володар десяти тисяч колісниць, зайнятий собою, так легковажно дивиться на світ. Легковажність руйнує його основу, а його нетерплячість призводить до втрати опори.
Візерунок двадцять сьомий
Той, хто вміє крокувати не лишає слідів. Той, хто вміє говорити не припускає помилок. Той, хто вміє рахувати не користується рахівницею. Той, хто вміє зачиняти двері, не користується замком, але зачиняє їх так міцно, що відкрити їх неможливо. Той, хто вміє зав’язувти вузли, не використовує мотузку, але зав’язує так міцно, що неможливо розв’язати. Тому мудрий постійно рятує людей, і не кидає їх. Це називається глибоким просвітленням. Таким чином доброчинність є вчителем недобрих, а недобрі - його опорою. Якщо не цінують свого вчителя і доброчинність не любить свою опору, то вони хоча і розумні, але занурені в сліпоту. Ось що важливе і глибоке.
Візерунок двадцять восьмий
Той, хто знає свою хоробрість, але зберігає скромність, той як гірський потік заповнює Піднебесну. Хто став головним в Піднебесній, той не полишає постійну Благочинність і повертається до стану немовляти. Той, хто знає свято, зберігає в собі будні, стає прикладом для всіх. Хто став прикладом для всіх, той не відрізняється від постійної Благочинності і повертається до безпочаткового. Хто, знаючи свою славу, зберігає для себе невідомість, стає головним в Піднебесній. Той, хто став головним в Піднебесній, той досягає досконалості в вічній Благочинності і повертається до природи. Коли природність розпадається, вона перетворюється на засіб, за допомогою якого мудрий стає ватажком і його великий лад не руйнується.
Візерунок двадцять дев’ятий
Якщо хтось спробує силою оволодіти Піднебесною, то він не досягне мети. Піднебесна подібна таємничому глеку, до якого не можна торкнутися. Якщо хтось торкнеться - отримає поразку. Якщо хтось схопить, то втратить. Тому одні істоти йдуть, інші слідують за ними, одні розцвітають, інші висихають, одні міцніють, інші слабнуть, одну виникають, інші руйнуються. Тому мудрий відмовляється від надлишків, усуває розкоші і марнотратство.
Візерунок тридцятий
Хто служить ватажку народу використовуючи Шлях, не підкорює інші країни за допомогою війська, бо це повернеться проти нього. Де побували війська, там ростуть терен і колючки. Після великої війни настають голодні роки. Майстерний перемагає і на тому зупиняється, він не здійснює насильства. Він перемагає і себе не прославляє. Він перемагає і не нападає. Він перемагає і не пишається. Він перемагає тому, що до цього його змушують. Він перемагає, але він не войовничий. Коли істота, повна сил, стає старою, то це називається відсутністю Шляху. Хто не дотримується Шляху, гине раніше.
Візерунок тридцять перший
Хороше військо - засіб нещастя, його ненавидять всі істоти. Тому людина, що слідує Шляху, його не вживає. Шляхетний під час миру віддає перевагу повазі, а на війні застосовує насильство. Військо - засіб нещастя, воно не є знаряддям шляхетного. Він вживає його тільки тоді, коли до цього його змушують. Головне - зберігати спокій, а після перемоги себе не славити. Прославляти себе перемогою - це радіти вбивству людей. Той, хто радіє вбивству людей, не може завоювати співчуття Піднебесної. Добробут створюється повагою, а нещастя приходить від насильства. Зліва шикуються ватажки флангів, справа стоїть полководець. Кажуть, що треба зустріти їх похідним ритуалом. Якщо вбивають багатьох людей, то потрібно гірко плакати. Перемогу слід відзначати поховальним ритуалом.
Візерунок тридцять другий
Шлях вічний і не має імені. Хоча він створіння маленьке, ніхто не може його собі підпорядкувати. Якщо шляхта та імператори можуть його дотримуватись, то всі істоти стають спокійними. Тоді Небо і Земля зіллються в гармонії, настане щастя і благодать, а народ без наказу заспокоїться. Коли встановлюється лад, з’являються імена. Оскільки виникли імена, потрібно знати межу. Знання межі дає можливість позбутися небезпеки. Шлях знаходиться в мирі, схожий на гірські потоки, які течуть до рік і морів.
Візерунок тридцять третій
Той, хто знає людей - розсудливий. Той, хто знає себе - просвітлений. Той, хто перемагає людей - сильний. Той, хто перемагає себе - могутній. Той, хто знає достаток - багатий. Той, хто діє вперто - вольовий. Той, хто не губить свою природу - довговічний. Той, хто помер, але не забутий - безсмертний.
Візерунок тридцять четвертий
Великий шлях розтікається повсюди. Він і справа і зліва. Завдяки йому народжуються всі живі істоти, і вони не зупиняються. Він здійснює подвиги, але слави собі не жадає. Любить і виховує всіх живих істот, але не стає їх повелителем. Він ніколи не має бажань, тому його можна назвати маленьким. Всі істоти повертаються до нього, і він не вважає себе їх паном. Його можна назвати великим. Він стає великим, завдяки тому, що ніколи не вважає себе таким.
Візерунок тридцять п’ятий
До того, хто втілює в собі великий образ, приходить весь народ. Люди приходять, і він не шкодить їм. Він приносить їм мир, спокій, музику та їжу. Навіть мандрівник у нього зупиняється. Коли Шлях виходить з уст, він прісний, без смаку. Він незримий, його неможливо почути. Але в дії він невичерпний.
Візерунок тридцять шостий
Те, що стискають розширюється. Те, що ослаблюють міцніє. Те, що знищують розквітає. Хто хоче відібрати що не будь в іншого, неминуче втратить все. Все це називається важко досяжним. М’яке долає тверде, слабкі перемагають сильних. Риба не може покинути глибину. Гостру зброю в державі не можна показувати людям.
Візерунок тридцять сьомий
Шлях постійно здійснює Недіяння, тому не існує нічого такого, щоб він не здійснив. Якщо шляхта та імператор будуть його дотримуватись, то всі істоти будуть змінюватися самостійно. Якщо ж ті, що змінюються, захочуть діяти, то я буду подавлювати їх за допомогою простого буття, що не володіє іменем. Те, що не володіє іменем - просте буття для себе нічого не хоче. Відсутність бажання приносить спокій, і тоді лад в Піднебесній сам собою встановлюється.
Нижня частина
Візерунок тридцять восьмий
Людина з вищою Благочинністю не здійснює добрі справи, тому вона і є доброчинною. Людина з низькою Благочинністю не полишає добрих справ, тому вона не є доброчинною. Людина з вищою Благочинністю недіяльний і діє шляхом Недіяння. Людина з нижчою Благочинністю діяльна і діє з напруженням. Людина вищої гуманності діє, і її діяльність здійснюється засобом Недіяння. Людина вищої справедливості діяльна і діє з напруженням. Людина вищої поваги діє, і йому ніхто не відповідає. Тоді він примушує людей до поваги. Ось чому доброчинність проявляється тільки після втрати Шляху, гуманність тільки після втрати доброчинності, справедливість після втрати гуманності, повага після втрати справедливості. Повага це ознака відсутності довіри і відданості. Вона початок бунту. Зовнішній вигляд це квітка Шляху, початок невігластва. Тому велика людина віддає перевагу суттєвому і полишає нікчемне. Вона бере плід і відкидає його квітку. Вона віддає перевагу першому і відмовляється від другого.
Візерунок тридцять дев’ятий
Ось ті, хто з давніх часів знаходяться в єдиному. Завдяки єдиному Небо стало чистим, Земля нерухомою, Дух чутливим, долина квітучою, почали народжуватись всі живі істоти. Завдяки єдиному шляхта та імператор стають зразками у світі. Ось, що створює єдине. Якщо Небо нечисте, воно руйнується. Якщо Земля тривка, вона розколюється. Якщо Дух не чутливий, він зникає. Якщо долини не цвітуть, вони перетворюються на пустелю. Якщо речі не народжуються, вони зникають. Якщо шляхта та імператор не є прикладом шляхетності, вони будуть скинуті. Чернь є основою для шляхти, низьке основою для високого. Тому шляхта та імператор, які самі себе звеличують, міцності не мають. Це відбувається тому, що вони не вбачають у простолюдинах своєї основи. Це хибна дорога. Якщо розібрати колісницю, то від неї нічого не лишиться. Не можна бути дорогоцінним, наче яшма, потрібно бути простим, наче камінь.
Візерунок сороковий
Протилежність є дія Шляху. Слабкість є властивістю Шляху. У світі всі речі народжуються в бутті, а буття народжується в небутті.
Візерунок сорок перший
Мудра людина, пізнавши Шлях, намагається до його здійснення. Освічена людина, пізнавши Шлях, то зберігає його, то губить. Невіглас, дізнавшись про Шлях, сміється з нього. Якщо з нього б не насміхалися, він не був би Шляхом. Тому кажуть: хто дізнається про Шлях, стає схожий на темного, хто занурюється в Шлях, схожий на відступаючого, хто на висоті Шляху, схожий на блукальця, людина вищої доброчинності схожа на простолюдина, велика просвітлена людина схожа на зневажену, безмежна доброчинність схожа на її недолік, поширення доброчинності схоже на її розкрадання, істинна правді схожа на брехню. Великий квадрат не має кутів, великий глек довго ліпиться, сильний звук неможливо почути, великий образ не має форми. Шлях схований і не має імені. Він допомагає і веде до досконалості.
Візерунок сорок другий
Шлях породжує одне, одне породжує два, два породжують три, три породжують всіх живих істот. Всі живі істоти втілюють Інь та Ян, наповнені Ці, утворюють гармонію. Люди зневажають тих, хто сам себе звеличує і називає правителями та шляхетними. Всі живі істоти зміцнюються після послаблення і послаблюються після зміцнення. Люди поширюють своє вчення, цим же займаюсь і я. Жорстокі тирани не помирають своєю смертю. Це я навожу як приклад у своєму вченні.
Візерунок сорок третій
У Піднебесній найслабкіші перемагають найсильніший. Небуття проникає всюди. Ось чому я знаю користь від не діяння. У світі немає нічого, що можна було б порівняти з вченням мовчання і користю Недіяння.
Візерунок сорок четвертий
Що ближче тілу - слава чи життя? Що важливіше тілу - життя чи багатство? Що важче пережити - здобуття чи втрату? Хто багато зберігає, той багато втрачає. Хто багато накопичує, той матиме величезні збитки. Хто знає міру, в того не буде невдачі. Хто знає межу, в того не буде небезпеки. Він стає довговічним.
Візерунок сорок п’ятий
Велика досконалість схожа на недосконалість. Її дія нескінченна. Велика повнота схожа на порожнечу. Її дія невичерпна. Велика прямота схожа на кривизну. Велика мудрість схожа на дурість. Великий промовець схожий на того, хто затинається. Рух перемагає холод. Спокій перемагає спеку. Спокій створює лад у Піднебесній.
Візерунок сорок шостий
Коли в Піднебесній є Шлях, коні угноюють землю. Коли в Піднебесній відсутній Шлях, бойові коні пасуться на полях. Немає більшого нещастя, аніж незнання межі своєї пристрасті. Немає більшої небезпеки, аніж спроби привласнення. Тому, хто вміє задовольнятися, завжди задоволений.
Візерунок сорок сьомий
Не полишаючи подвір’я мудрець пізнає Піднебесну. Не визираючи з вікна, він бачить Шлях Неба. Чим далі він мандрує, тим менше пізнає. Тому мудрий не ходить, але пізнає. Не бачить, але називає. Не діючи творить.
Візерунок сорок восьмий
Той, хто вчиться, з кожним днем примножує. Хто служить Шляху, кожен день втрачає. У безперервній втраті доходить до Недіяння. Немає нічого такого, чого б не творило Недіяння. Тому завоювання Піднебесної завжди здійснюється засобом Недіяння. Хто діє, не в змозі володіти Піднебесною.
Візерунок сорок дев’ятий
Мудрий не має власного серця. Його серце складається з сердець народу. Добрим я роблю добро, злим я теж бажаю добра. Це і є доброчинність, яку створює Благочинність. Щирим я вірю, нещирим також вірю. Це і є щирість, що витікає з Благочинності. Мудрий живе в світі спокійно і в серці своєму збирає думки народу. Він дивиться на народ, як на своїх дітей.
Візерунок п’ятдесятий
Народжені вмирають. Троє з десяти народжених живуть, троє з десяти народжених помирають. З кожного десятку ще троє помирають від своїх діянь. Чому це так? Це тому, що в них надто сильне жадання життя. Я чув, що той, хто оводів життям, йде по землі не боячись однорога та тигра, починає битву не боячись озброєних воїнів. Однорогу нема куди встромити свій ріг, тигру нема де накласти на нього свої кігті, а воїнам нема куди в нього встромити свої мечі. Чому це так? Це тому, що для нього не існує смерті.
Візерунок п’ятдесят перший
Шлях породжує, Благочинність вигодовує. Речі формуються, форми довершуються. Тому немає речі, яка не підносила б Шлях і не цінувала б Благочинність. Шлях піднесений, Благочинність сповнена поваги, тому, що вони не дають наказів, а слідують своїй природі. Шлях породжує, Благочинність вигодовує, вирощує, виховує, вдосконалює, робить зрілими, доглядає, підтримує. Створювати і не привласнювати, творити і не вихвалятися, бути старшим і не диктувати свою волю. Ось, що називається найглибшою Благочинністю.
Візерунок п’ятдесят другий
У піднебесній є початок, він є матір’ю Піднебесної. Коли буде осягнута мати, то можна осягти і її дітей. Коли відомі діти, то знову потрібно пізнавати матір. Тоді до кінця життя не буде небезпеки. Якщо забути свої бажання і звільнитися від пристрастей, то до кінця життя не буде втоми. Якщо розпустити свої пристрасті і зануритись у свої справи, то не буде порятунку. Бачити найдрібніше називається ясністю. Збереження слабкості називається могутністю. Застосовуючи блиск, можна досягти ясності. Тоді до кінця життя не буде нещастя. Це називається дотримання постійності.
Візерунок п’ятдесят третій
Якби я володів знанням, то йшов би великою дорогою. Єдина річ, якої я боюсь - це дія. Велика дорога досконало рівна, але народ полюбляє стежки. Якщо палац розкішний, то поля вкриті бур’янами і зерносховища порожні. Одягаються в розкішні тканини, носять гострі мечі, не задовольняються їжею, накопичують надлишкові багатства. Це називається розбійництвом та гонором. Це порушення Шляху.
Візерунок п’ятдесят четвертий
Того, хто вміє міцно стояти неможливо скинути. Того, хто вміє опертися, неможливо звалити. Сини і онуки будуть вічно берегти пам'ять про нього. Хто вдосконалюється всередині самого себе, у того доброчинність стає щирою. Хто вдосконалює свою сім’ю, у того доброчинність стає вагомою. Хто вдосконалює своє село. у того доброчинність стає широкою. Хто вдосконалює своє царство, у того доброчинність стає багатою. Хто вдосконалює Піднебесну, у того доброчинність стає загальною. Пізнаючи себе, можна пізнати інших. По одній сім’ї можна пізнати інші. По одному селу можна пізнати інші. По одному царству можна пізнати інші. Пізнаючи Піднебесну можна пізнати Всесвіт. Чому я знаю Всесвіт? Ось чому.
Візерунок п’ятдесят п’ятий
Хто містить в собі досконалу Благочинність, той схожий на новонародженого. Отруйні комахи та змії його не кусають, люті звірі на нього не нападають, хижі птахи його не хапають. Кістки у нього м’які, м’язи слабкі, але він утримує міцно. Не знаючи спілки двох статей, він володіє творінням життя. Він дуже чутливий. Він кричить весь день, але його голос не змінюється. Він досконало гармонійний. Знання гармонії називається постійністю. Знання постійності називається просвітленістю. Збагачення життя називається щастям. Напруженість духу в серці називається впертістю. Істота, що повна сил старіє, це називається порушенням Шляху. Той, хто не має Шляху гине раніше належного.
Візерунок п’ятдесят шостий
Той, що знає не говорить, той, що говорить - не знає. Хто зупиняє свої бажання, відмовляється від пристрастей, притуплює свої прагнення, звільняє себе від плутанини, гасить свій блиск, зводить воєдино, той ототожнюється з найглибшим. Його неможливо наблизити для того, щоб з ним породичатися. Його неможливо наблизити для того, щоб їм нехтувати. Його неможливо наблизити для того, щоб ним користуватися. Його неможливо наблизити для того, щоб йому пошкодити. Його неможливо наблизити для того, щоб його звеличити. Його неможливо наблизити для того, щоб його принизити. Ось чому його поважають в Піднебесній.
Візерунок п’ятдесят сьомий
Держава управляється справедливістю, війна ведеться хитрістю. Завоювання Піднебесної здійснюється шляхом Недіяння. Звідки я знаю все це? Ось звідки: коли в Піднебесній багато непотрібних речей, народ стає бідним. Коли народ має багато зброї, в країні починаються бунт. Коли є багато майстрів, множаться рідкісні предмети. Коли ростуть закони та накази, збільшується число злодіїв та розбійників. Тому мудрий говорить: якщо я не дію, народ буде самовдосконалюватись. Якщо я спокійний, народ буде виправлятися. Якщо я пасивний, народ сам стає багатим. Якщо я не маю пристрастей, народ стає простим душею.
Візерунок п’ятдесят восьмий
Коли правителі спокійні, народ стає простим душею. Коли правителі діють, народ стає нещасним. О, нещастя! Воно основа, на якій тримається щастя. О, щастя! У ньому полягає нещастя. Хто знає, де їх межі? Вони не мають постійності. Справедливість знову перетворюється в хитрість, добро в зло. Людина вже давно знаходиться у світі помилок. Тому мудрий справедливий і не відбирає нічого в іншого. Він безкорисний і не шкодить іншим. Він правдивий і не здійснює нічого поганого. Він світлий, але не хоче блищати.
Візерунок п’ятдесят дев’ятий
Для того, щоб управляти державою і служити людям, найкраще дотримуватись стриманості. Стриманість повинна бути основною турботою. Вона називається вдосконаленням Благочинності. Вдосконалення Благочинності - всеперемагаюча сила. Всеперемагаюча сила невичерпна. Невичерпна сила дає можливість оволодіти державою. Початок, за допомогою якого управляють державою, довговічний і називається глибоким і міцним коренем. Він є вічно існуючим Шляхом.
Візерунок шістдесятий
Управління великим царством нагадує приготування страви з дрібних риб. Якщо люди живуть в Піднебесній дотримуючись Шляху, то духи померлих не творять чудеса. Духи померлих не тільки не будуть творити чудес, вони перестануть шкодити людям. Не тільки духи померлих перестануть шкодити людям, але і мудреці не будуть шкодити людям. Оскільки і ті, і інші не будуть шкодити людям, то їх Благочинності поєднаються.
Візерунок шістдесят перший
Велике царство - це низина ріки, вузол Піднебесної, самка Піднебесної. Самка завжди незворушно долає самця, але по незворушності стоїть нижче. Тому велике царство притягує до себе маленьке тим, що ставить себе нижче малого, а маленьке царство завойовує симпатію великого тим, що стоїть нижче великого. Тому притягує до себе тим, що ставить себе нижче, або тому, що саме по собі нижче. Нехай велике царство буде бажати не більше того, щоб всі були нагодовані, а меле царство нехай буде бажати не більше того, щоб служити людям. Тоді обидва отримають те, що хочуть. Великому належить бути внизу.
Візерунок шістдесят другий
Шлях - глибина всіх речей. Він скарб добрих і захист недобрих людей. Прекрасні слова можна говорити загалу, хорошу поведінку можна поширити на людей. Але навіщо кидають недобрих людей? Для чого висувають Сина Неба і призначають йому трьох радників? Правитель і радники хоча і мають дорогоцінні камені і можуть їздити на колісницях, але краще буде їм постійно слідувати Шляху. Чому в давнину цінували Шлях? У ті часи люди не прагнули багатства і злочини пробачали. Тому в Піднебесній цінували справжнє.
Візерунок шістдесят третій
Потрібно здійснювати Недіяння, дотримуватись спокою і куштувати те, що без смаку. Велике складається з дрібного, чисельне - з малого. На ненависть потрібно відповідати добром. Подолання важкого починається з легкого, здійснення великої справи починається з малого, бо в світі важка справа утворюється з легких, а велика - з малих. Тому мудрий завжди починає справу не з великого, цим самим він звершує велику справу. Хто багато обіцяє, той не заслуговує довіри. Де багато великих справ, там багато і важких. Тому мудрий занурюється в труднощі, тому їх і долає.
Візерунок шістдесят четвертій
Те, що спокійне, легко зберегти. Те, що ще немає ознак, легко виправити. Те, що слабке, легко розділити. Те, що мілке, легко розсіяти. Те, що дрібне, легко розсіяти. Дію треба починати з того, чого ще немає. Наведення ладу потрібно починати тоді, коли ще немає бунту. Бо велике дерево виростає з маленького, висока башта починає будуватися з жмені землі, подорож на тисячу лі починається з першого кроку. Хто діє - отримає поразку. Хто чимось володіє - втратить. Ось чому мудрий недіяльний, він не зустрічає поразки. Він нічого не має і тому нічого не губить. Ті, що, звершуючи справу поспішають досягти успіху терплять невдачу. Хто обережно завершує свою справу, подібно до того, як він справу почав, у того завжди буде добробут. Тому мудрий не має пристрастей, не цінує важко здобуті предмети, вчиться в тих, які не мають знань, іде дорогою, якою пройшли інші. Він слідує природності речей і не наважується діяти.
Візерунок шістдесят п’ятий
У давнину той, хто слідував Шляху не просвітлював народ, а робив його обмеженим. Важко управляти народом, що має багато знань. Тому управління державою за допомогою знань - вороже для держави, а без їх використання - благо для держави. Хто знає ці два явища, той стає прикладом для інших. Знання цього є знання найглибшої Благочинності. Найглибша Благочинність - вона і глибока і далека. Вона протилежна всім живим істотам. Слідуючи на нею, досягнеш великого добробуту.
Візерунок шістдесят шостий
Ріки і моря тому владарюють над рівнинами, що вони здатні текти вниз. Тому вони владарюють над рівнинами. Той, хто бажає піднестись над народом повинен ставити себе нижче інших. Коли він бажає бути попереду людей, він повинен поставити себе позаду від інших. Тому, хоча він стоїть над народом, народ він не обтяжує. Хоча він знаходиться попереду, народ йому не шкодить. Тому люди з радістю його висувають і від нього не відвертаються. Він не веде боротьби, завдяки чому він в Піднебесній непереможний.
Візерунок шістдесят сьомий
Піднебесна говорить про те, що мій Шлях великий і не зменшується. Якщо б він зменшувався, то після тривалого часу він став би маленьким. Не зменшується, тому що є великим. Я маю три скарби, які ціную: перший - це любов до людей, другий - ощадливість, третій полягає в тому, що я не смію бути попереду в Піднебесній. Я людяний, тому можу стати хоробрим. Я ощадливий, тому можу бути щедрим. Я не смію бути попереду всіх в Піднебесній, тому можу стати ватажком. Хто хоробрий без гуманності, щедрий без ощадливості, знаходиться попереду, відштовхуючи інших, хто знаходиться позаду, той загине. Хто веде війну за людяність, той перемагає, споруджена ним оборона неприступна. Небо його рятує, людяність його береже.
Візерунок шістдесят восьмий
Розумний полководець не буває войовничим. Майстерний воїн не буває гнівний. Той, хто вміє перемагати ворога не нападає. Той, хто вміє управляти людьми ставить себе у низьке становище. Це я називаю Благочинністю, уникнення боротьби. Це сила управління людьми. Це означає слідувати природі і давньому першопочатку.
Візерунок шістдесят дев’ятий
Військове мистецтво проголошує: я не повинен першим починати, я повинен очікувати. Я не повинен наступати хоча б на вершечок вперед, а відступаю на аршин назад. Це називається дія засобом не діяння, ударом без зусиль. У цьому випадку не буде ворога, я можу обійтися без воїнів. Немає біди важчої, ніж недооцінити ворога. Недооцінка ворога шкодить моєму сокровенному засобу. Під час битв ті, хто в скорботі, отримує перемогу.
Візерунок сімдесятий
Мої слова легко здійснити. Але люди не можуть зрозуміти і не можуть здійснити. У словах є початок, у справах є головне. Оскільки люди їх не знають, то вони не знають і мене. Коли мене мало знають, тоді я дорогий. Тому мудрий схожий до того, хто одягається в грубі тканини, а при собі тримає яшму.
Візерунок сімдесят перший
Хто має знання, але вдає незнаючого, той на висоті. Хто не має знань, але вдаю знаючого, той хворий. Хто звільнює себе від хвороби - той не хворіє. Мудрий не хворіє, тому що він позбавляє себе хвороби. Тому він не хворіє.
Візерунок сімдесят другий
Коли народ не боїться могутніх, тоді приходить могутність. Не пригнічуйте їх хати, не зневажайте їх життя. Хто не зневажає, той не буде зневажений. Тому мудрий, знаючи себе, себе не виставляє. Він любить себе і себе не звеличує. Він відмовляється від самолюбства і віддає перевагу не звеличенню.
Візерунок сімдесят третій
Хто хоробрий і войовничий, той гине. Хто хоробрий і не войовничий, то виживає. Ці дві істини означають: одна - користь, інша - шкоду. Хто знає причини ненависті до войовничих? Пояснити це важко навіть мудрецю. Шлях Неба не веде боротьби, але перемагає. Він не говорить, але вміє відповідати. Він сам приходить. Він спокійний і може керувати. Сіть Неба не щільна, але нічого не пропускає.
Візерунок сімдесят четвертий
Якщо народ не боїться смерті, то навіщо ж погрожувати йому смертю? Хто примушує людей боятися смерті і вважає цю справу захоплюючою, того я захоплю і знищу. Хто насмілюється так діяти? Завжди існує носій смерті, що вбиває. Якщо хто його помітить, той помітить великого майстра. Хто заміняє великого майстра, відрубає собі власну руку.
Візерунок сімдесят п’ятий
Народ голодує тому, що великі податки. Ось чому є голод. Важко управляти народом тому, що уряд занадто діяльний. Ось чому важко управляти. Народ легко вимирає тому, що в нього занадто велике жадання життя. Ось чому легко помирають. Той, хто зневажає своє життя, тим самим цінує своє життя.
Візерунок сімдесят шостий
Людина при народженні ніжна і слабка, а після смерті тверда і міцна. Всі істоти і рослини під час народження ніжні і слабкі, а під час загибелі тверді і міцні. Тверде і міцне - це те, що гине, а ніжне і слабке, це те, що починає жити. Тому могутнє військо не перемагає, воно подібне міцному дереву. Сильне і могутнє не мають тих переваг, які має ніжне і слабке.
Візерунок сімдесят сьомий
Шлях Неба нагадує натягування тятиви. Коли знижується вершня частина лука, піднімається нижня. Він забирає зайве і віддає забране тому, хто цього потребує. Шлях Неба забирає в багатих і віддає бідним, те що в них вкрадене. Шлях людей навпаки, забирає в бідних і віддає багатим те, що вкрадене. Хто може віддати іншим все зайве? Це можуть зробити тільки ті, хто слідує Шляху. Тому мудрий творить, але не користується тим, що створено, здійснює подвиги і себе не прославляє. Він шляхетний тому, що в нього немає пристрастей.
Візерунок сімдесят восьмий
У Піднебесній вода - це найм’якіше і найслабкіше у світі, але в подоланні твердого і міцного вона непереможна, у Піднебесній їй немає рівного. Слабкі перемагають сильних, м’яке долає тверде. Це знають всі, але люди не можуть це здійснити. Тому мудрий говорить: хто взяв на себе приниження держави - стає володарем, хто взяв на себе нещастя Піднебесної - стає імператором.
Візерунок сімдесят дев’ятий
Після великого збурення лишаються його наслідки. Спокій можна назвати добром. Тому мудрий присягається, що він не буде нікого засуджувати. Добрі люди дотримуються присяги, а недобрі її порушують. Шлях Неба не має родичів, він завжди на стороні добрих.
Візерунок вісімдесятий
Потрібно зробити державу маленькою, а народ не чисельним. Навіть, якщо є багато знарядь, не потрібно їх застосовувати. Потрібно зробити так, щоб народ не мандрував далеко до кінця свого життя. Навіть якщо є човни і колісниці, не потрібно їх застосовувати. Навіть якщо є озброєне військо, не потрібно його виставляти. Потрібно зробити так, щоб народ знову почав плести вузлики і використовувати їх замість письма. Потрібно зробити смачною його їжу, чудовим його одяг, збудувати йому спокійне житло, зробити його життя веселим. Сусідні держави дивились би одна на одну здалека, слухали б одна в одної крики півнів та гавкання собак, а люди в старості та смерті не повинні були б блукати з місця на місце.
Візерунок вісімдесят перший
Вірні слова не красиві. Красиві слова не заслуговують довіри. Добрий не красномовний. Красномовний не добрий. Знаючий не доводить. Той, хто доводить, не знає. Мудрий нічого не накопичує. Він все робить для людей і все віддає іншим. Шлях Неба приносить всім живим істотам користь і не шкодить їм. Шлях мудрого - це діяння без боротьби.
З давньокитайської (вень-янь) заново переклав Лі Чень Дао.
Примітка:
Поняття «Де» я переклав як Благочинність. В епоху Інь-Шан поняття «Де» означало магічну силу, яку дарує Небо володарю. В епоху Чжоу та епоху Весни і Осені поняття «Де» означало реалізацію етичної першооснови світу в людині. В епоху Хань поняття «Де» означало ідеальну і належну поведінку людини. Поняття «Дао» я переклав як Шлях - буквальне значення цього ієрогліфа. Розуміння поняття Дао суттєво відрізняється у різних філософських школах давнього Китаю. Текст перенасичений термінами, які є обємними, і які потребують пояснень та інтерпретацій кожен. Так поняття «гуманність» не співпадає з європейським поняттям гуманності. Те саме стосується понять «обов’язок», «ритуал», «мудрий», «мудрець», «шляхетний», «простолюдин», «держава», «Піднебесна», «Небо», «Земля» та інших. Якщо всі їх не перекладати, що текст лишиться неперекладеним. Якщо всі їх коментувати і пояснювати, то коментарі перетворяться в багатотомний науковий трактат.