Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 52
Авторов: 0
Гостей: 52
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Автор: Шон Маклех
        «І сивий пастор кличе буревій.
          І блискавки які мені сплітає нині пряха?
          І в очі зазира мені життя, але задкує геть – від страху.»        
                                                                            (Еміль Верхарн)

Падолист сивим пастором
Накликає гостей
                       в хату сновид-людей:
Накликає біду –
                       чорновбрану вдову,
Заходи-живи
                       в синьому домі з трави.

Падолист пастухом,
                       а з ним дочка-пітьма
Блукають з кудлатим псом –
                       чорним, як смерть сама,
Кличуть нових гостей
                       у хижу приблуд-людей:
Накликають  війну –
                       вбрану в червоне вдову:
Заходь, вдово –
                       будь як вдома,
У пивниці вино –
                        черлене й солодке воно:
Лий, розливай
                        міри не знай,
Люди ж бо за хмелем червоним
                                                 скучили,
У хаті своїй кубло гадюк
                                                   сплели –
Гадюк ненависті.

Падолист жовтоволосим теслею
Накликає гостей
                        у житло божевільних людей –
Хворих на голову:
Накликає стару
                        моровицю-чуму:
Давно не заходила
                        на гостину до нас, пані щурів,
Пані майстрів-трунарів
                         та рискалів
                                         і копачів – саме тих,
Які риють могили.

Падолист-жебрак
                         на жарти мастак,
Відкриває двері
                         свята всіх мертвих.

Падолист-дроворуб
                         майструє ясла
Для того вола
                         на якому приїде Відчай,
Що зоре поля
                    і засіє зубами змія.

Падолист-каламар накликає гостей
                                      у село навіжених людей,
Кличе смерть саму,
                        що збирає в суму
Тварі по парі
                         (наче Ной у кошарі
                                                  Ковчегу).
Кличе-кричить падолист-каламар:
                         «Прийди, ледащо старе,
Жати жниво своє –
                           пшеницю людську
Бо вже час,
                  бо вже хтось із нас
                                                  мусить».

© Шон Маклех, 03.04.2017 в 15:13
Свидетельство о публикации № 03042017151339-00407985
Читателей произведения за все время — 64, полученных рецензий — 2.

Оценки

Оценка: 5,00 (голосов: 3)

Рецензии

Рамира
Рамира, 19.04.2017 в 03:47
Этот язык самый близкий к славянскому, нежели современный русский. Очень понравилось стихотворение!
Шон Маклех
Шон Маклех, 19.04.2017 в 13:55
Спасибо за понимание и такой отзыв! Понимание в современном мире редкость. А потому особо ценимо... Я всю жизнь изучаю славянские языки.
Артур Сиренко
Артур Сиренко, 23.04.2017 в 21:38
Це просто замежово. Хоч і ьезнадійно.... Надто безнадійно...

Это произведение рекомендуют