Ото я був щасливий в ті часи,
Коли знання вважав лише змаганням.
Та, виявилось, кроку навскоси
Достатньо, щоб з’явилися питання.
А думалося, я вже на горі,
Розумні підлітки напрочуд вперті.
Немає у життя прямих доріг,
Бо той короткий шлях лише у смерті.
Знання моє – не дуже-то й моє,
Я вже не інтелектуальний мачо.
Пояснення тому, я знаю, є
Та, слава богу, я його не бачу.
Можливо можна стрибнути вперед
Але назад, підозрюю, не можна.
Ну, тобто можна, якщо дуже впре,
Та там не смерть і не життя. Там «тошно».