Ото я був щасливий в ті часи, Коли знання вважав лише змаганням. Та, виявилось, кроку навскоси Достатньо, щоб з’явилися питання. А думалося, я вже на горі, Розумні підлітки напрочуд вперті. Немає у життя прямих доріг, Бо той короткий шлях лише у смерті. Знання моє – не дуже-то й моє, Я вже не інтелектуальний мачо. Пояснення тому, я знаю, є Та, слава богу, я його не бачу. Можливо можна стрибнути вперед Але назад, підозрюю, не можна. Ну, тобто можна, якщо дуже впре, Та там не смерть і не життя. Там «тошно».