У кожному щось своє, але скрiзь по справжньому.
Сонце вiд нас бiжить, день тiкає,
Нiч розсипає на вулицях новi враження.
Мiй одинокий друже, якщо ти чуєш,
Як гучно лунають кроки чогось нового,
Вiзьми мою руку подумки, я вiдчую
I знатиму, що ти теж вiднайшов дорогу.
Знайдеш свою стежину, то знайдеш щастя,
Я лише хочу, щоб сонце було з тобою.
Сонячний промiнь тримає твоє зап'ястя,
Даруєш тепло, якщо просто торкнеш рукою.
Куди нас тепер несе i якими хвилями?
Якими вiтрами? Що за далеким обрiєм?
Як не згубить себе, залишатись сильними...
Все наодинцi важко, а разом спробуєм?
