Неначе в душі моїй.
Я часто тут майже даремно
Збираю залишки мрій.
Шукаю твої тут крила,
Нагострену довгу косу.
Знаходжу лише чорнила
І сіру на листях росу.
Шукаю, що буде завтра,
Знаходжу твої пісні.
Ти знаєш, що кажуть карти
І бачиш прикмети снів.
А я знову майже зайва
Блукаю між дивних днів.
Засинаю не з того краю
Під звуки твоїх голосів.
Не вважаю тебе нормальним
Але бачу в тобі своє.
Ти майже мене не знаєш,
Я тут лиш частково є.
І, навіть, якщо ти підеш,
То будеш в моїй душі.
У тебе в кімнаті, віриш,
Легше писать вірші.
Поряд с тобою тепло,
Та це вже зайві слова.
У тебе в кімнаті темно,
В цих стінах я майже жива.
