Але прийде той час- коли,
Народ, який звуть “хохлами”
Розквітне, як цвітуть сади.
Життя без зброї ми будуємо,
Хоча Чорнобильський набат
І досі в душах, наших чуємо,
Весняних днів, чужий парад.
Ми бідні, але ми й багаті,
Бо не знайти такой душі,
Яка живе у світлій хаті
Де завжди гомін і пісні.
Жива душа, жива ще мова,
А значить і народ живий.
Від нас не відвернулася доля,
Старий край – вічно молодий.
Київ 1994
Віталій Толстушко