Нехай сміються ще над нами, Але прийде той час- коли, Народ, який звуть “хохлами” Розквітне, як цвітуть сади. Життя без зброї ми будуємо, Хоча Чорнобильський набат І досі в душах, наших чуємо, Весняних днів, чужий парад. Ми бідні, але ми й багаті, Бо не знайти такой душі, Яка живе у світлій хаті Де завжди гомін і пісні. Жива душа, жива ще мова, А значить і народ живий. Від нас не відвернулася доля, Старий край – вічно молодий.