Як ніколи цінуєш
Дружбу з Місяцем.»
(Йоса Бусон)
Скрипаль моїх снів.
Мовчки зазирає у мою пам'ять,
Дивиться спокійним поглядом
Дивака-мрійника.
Чому кожен мій сон як музика?
Чому навіть дерева танцюють
Коли літаю я
Над дахами людей
Ночі кожної
Без мітли і пропелера,
Як місячний зайчик
У Лхасі – сумному місті сиріт?
Чому у моїх снах кольорових
Всі сови монашки
Всі вовки – автори містерій,
Всі зайці водії паротягів?
Скрипаль посміхається,
Він знову бере до рук скрипку
Коли я поринаю у марення….
Грай, скрипалю, грай…