Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 95
Авторов: 0
Гостей: 95
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

(Низка хайбун)

          *            *            *
Зайшовши  до  доброго  знайомого  помилуватись  його  садом  і  осінніми  хризантемами  зустрів  там  двох  дивних  людей  які  вважали  себе  аристократами,  але  при  цьому  не  милувались  квітами,  а  використовували  сад  для  вживання  якогось  напою,  що  нагадувало  саке.  Вони  пили  його  холодним  і  вели  розмови  далекі  від  поезії.  Побачивши  це  я  здивувався  і  написав  наступне  хокку:

Чужий  сад.  Бачу
Дивних  аристократів.
Хризантеми  цвіт…

           *            *            *
Я  завітав  до  старого  друга  з  метою  поговорити  про  давню  літературу.  Але  побачив  його  зайнятим  пакуванням  валізи  –  він  вирішив  поїхати  шукати  собі  нову  Батьківщину.  Хотів  розповісти  йому,  що  осінній  вітер  всюди  однаково  холодний,  істинні  квіти  не  потрібно  шукати  в  далеких  краях  –  вони  тут  під  ногами,  але  побачив  в  його  очах,  що  він  вже  нетутешній.  Тоді  написав  йому  на  прощання  ось  таке  хокку:

Ми  нетутешні
У  світі  під  Місяцем.
Холоди…  Осінь…

           *            *            *
У  старовинному  місті,  що  носить  назву  великої  хижої  тварини  зайшов  я  у  стару  кав’ярню,  де  варили  каву  вже  не  одну  сотню  років.  З  горнятком  ароматного  трунку  в  руках  я  думав  зі  смутком  про  людей  минулих  часів  і  написав  ось  таке  хокку:

Терпкий  аромат
Несе  тінь  мою  в  казку.
Стара  кав’ярня…

           *            *            *
Йшов  я  до  будинку  де  молодих  людей  навчають  мудрості.  Побачив  біля  входу  юнаків  та  дівчат,  що  діставали  з  кишень  короткі  білі  палички,  запихали  до  їх  до  свого  рота  і  підпалювали  їм  кінці.  Після  цього  дихали  димом,  що  утворювався  з  сухого  листя  якоїсь  заморської  рослини  з  якої,  власне,  ці  палички  і  були  зроблені.  Споглядаючи  це  раптом  склав  хокку:

Дим  ароматний
Заморського  трунку.
Піти  б  звідси!

           *            *            *
Блукаючи  старим  засніженим  парком  серед  лихої  зими  по  незайманому  білому  снігу,  побачив  раптом  старий  ясен  весь  обвішаний    жмутками  насіння,  що  шелестіло  на  крижаному  зимовому  вітрі  подумав:

Холодна  зима.
Вони  шелестять  тихо.
Весну  чекають…

(Світлина  автора  віршів)

© Артур Сіренко, 30.08.2012 в 08:55
Свидетельство о публикации № 30082012085542-00298160
Читателей произведения за все время — 20, полученных рецензий — 0.

Оценки

Оценка: 5,00 (голосов: 1)

Рецензии


Это произведение рекомендуют