Казково сяють зорі серед ночі.
Дивлюсь на них і не ховаю очі,
Бо не сховаєш, навіть як захочеш,
Таємні мрії, думи, почуття.
Ніхто не зрозуміє моїх дум,
Бо я їх сам ніяк не зрозумію.
Все менше знаю, мало що умію,
А в безнадії думаю і мрію,
Що мо колись і просвітліша ум.
А як не просвітліша, то й не треба
Чекати дива -- дум не обійдеш,
І не сховаєш в тисячі одеж.
А Вічний Розум -- він не має меж,
Як вічне є над нами синє небо.