І запалає ліс в його вогні.
Хіба ж словами вимовить зумієш
Про ті ліси - принадні і сумні...
Вже листопад червону стелить постіль.
Вже задрижить від холоду зоря...
Зими майбутній ледь помітний посміх
У інеї привидиться здаля.
Зими не бійся. Ще вона далеко -
Холодна і свавільна над усе...
Іще до зір усміхнений лелека
На крилах їсти-пити піднесе...
Пречисте небо геть зажуравлилось.
Щасти їм, журавлям, на чужині!
За них вже й небо Богу помолилось.
А може, так наснилося мені...
Кривавим листям плаче й плаче осінь.
За сльози ті їй всі дощі пробач,
Всі недоречні вранішні морози!
Яка ж краса - кленовий тихий плач!
