Осіння пісня (укр.) (Лирика / пейзажная)

Займеться осінь жовтим вогневієм,
І запалає ліс в його вогні.
Хіба ж словами вимовить зумієш
Про ті ліси - принадні і сумні...

Вже листопад червону стелить постіль.
Вже задрижить від холоду зоря...
Зими майбутній ледь помітний посміх
У інеї привидиться здаля.

Зими не бійся. Ще вона далеко -
Холодна і свавільна над усе...
Іще до зір усміхнений лелека
На крилах їсти-пити піднесе...

Пречисте небо геть зажуравлилось.
Щасти їм, журавлям, на чужині!
За них вже й небо Богу помолилось.
А може, так наснилося мені...

Кривавим листям плаче й плаче осінь.
За сльози ті їй всі дощі пробач,
Всі недоречні вранішні морози!
Яка ж краса - кленовий тихий плач!

Свидетельство о публикации № 04042011110113-00211047 на Grafomanam.net

Читателей произведения за все время — 18, полученных рецензий — 1.

Голосов еще нет