Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 504
Авторов: 0
Гостей: 504
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Для печати Добавить в избранное

Вдягну вишиванку під піджак (Лирика / гражданская)

Вдягну вишиванку під піджак, натягну сині джинси
І попрямую саме так по воду до криниці.
Начіплю відро на гачок, впущу на дно глибоке
А сам очима обніму я небо привисоке.
І по дорозі у село візьму я жмут соломи
Потрібна ж мамі годувать свиню і дві корови.
Шляхом побитим з камінцями
Я впевнено крокую
І своїми босими ногами в піску сліди лишу я.
А вітер тихо обвіває
Моє чорне волосся.
Напевно вітер уже знає, як в світі повелося.
Що чисте серце юнака, загине скоро в полі
І у могили кріпака молитиме нам волі.
Так хочу в мріях політать
Потрапити в минуле.
Щоб чесно вірить, точно знать
Що було і що буде.
І донесу відро тяжке я до пустої хати
Це вже історія, прошу,
Дозвольте мені взяти
Частинку запаху землі, частинку хатки в серце
Я до традиції торкаюсь так явно тільки вперше.
І більше мабуть не повернусь
Я більше і не прийду.
Я знаю тільки, що не треба губить землю впустую.
Не треба жорстко огортати
Нас в чужі сірі шати.
Не треба тій сучасності
Нам пам’ять   руйнувати.
І хоч не хочеться ,звичайно, цивілізаційно відставати,
Але культуру хуторную
Не можна забувати.
Вона моя, це буде тут
Загине лиш зі мною
Бо я у серці народився у злагоді з тобою.
© Dan Галинский, 15.05.2009 в 13:23
Свидетельство о публикации № 15052009132317-00108366
Читателей произведения за все время — 108, полученных рецензий — 1.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии

Пушкина Анастасия(Стюра Иванчикова)
Ох, мамi, мамi, потрібна ж  годувать тебi свиню і дві корови.
- ты просто чудесный -расчедусный юноша, Dan Фин.

Это произведение рекомендуют