Ти загубила душі слід:
Ти зрадила не тільки неньку,
А весь людський почесний рід.
Німіють пальці від бажання,
Моє обличчя неча лід.
Ти спраглу посмішку даруєш-
Бажаєш зїсти грішний плід.
Я ніжним шепотом нечутним
Всю з голови до ніг тебе укрив.
У мене все одноманітне, для тебе я
Неначе спів, який з`явився так раптово
I громом вибухнув в душі...
Знімаю поцілунком втому з твоїх заплаканах очей
І через мить впиваюсь кров`ю,
що б`є від шиї до плечей.
Закриті двері у кімнату і на підлозі лежить ніж...
Ти так покарана за зраду, а я спромігся на цей гріх.
З вікна весна на ліжко дише
На ньому дівчина німа,
Не посміхається не дише - навіки згинула вона.
Останній раз на тебе гляну, останній раз тебе торкнусь
і вийду звідси, вийду з світу, в безодню мороку ступну.
