Ти віддалась мені назавжди Ти загубила душі слід: Ти зрадила не тільки неньку, А весь людський почесний рід. Німіють пальці від бажання, Моє обличчя неча лід. Ти спраглу посмішку даруєш- Бажаєш зїсти грішний плід. Я ніжним шепотом нечутним Всю з голови до ніг тебе укрив. У мене все одноманітне, для тебе я Неначе спів, який з`явився так раптово I громом вибухнув в душі... Знімаю поцілунком втому з твоїх заплаканах очей І через мить впиваюсь кров`ю, що б`є від шиї до плечей. Закриті двері у кімнату і на підлозі лежить ніж... Ти так покарана за зраду, а я спромігся на цей гріх.
З вікна весна на ліжко дише На ньому дівчина німа, Не посміхається не дише - навіки згинула вона. Останній раз на тебе гляну, останній раз тебе торкнусь і вийду звідси, вийду з світу, в безодню мороку ступну.