Духмяне літо пахне молоком.
Гудуть над квіточками бджоли.
Жують траву корови за ставком.
П"янить вечірній запах матіоли...
Дзеркальне плесо короп розколов.
Пастух поволі йде за чередою.
Розкішні верби розпустили знов
Свої зелені коси над водою...
Сім"я вечеряє під вишнею в садку,
За обрій-гору сонечко сідає...
Так хочеться солодкого медку
До молока, що мама наливає...
Схилили соняхи свої голівки вряд
З городу аж до самої оселі.
Вдягає вечір зоряний наряд,
Запалюючи вогники веселі...
Проснулись невгомонні цвіркуни.
Нічні птахи нагадують про себе.
Своїми співами заповнюють вони
Безмежний Всесвіт - нескінченне небо...
Займається на світ зоря ранкова,
Роса вмиває молодий шпориш.
Червоні маки й квітки василькові
Іду збирати вранці босоніж...
Все більше віддаляються ті дні
Та, все ж, не забуваються з роками...
Думки лиш тільки трішечки сумні,
Що зовсім рідко зустрічаємось з батьками...
*-*-*
Так сладко лето пахнет молоком.
Кружатся над цветами пчелы.
Жуют траву коровы за прудком
Пьянит вечерний запах маттиолы
Карп зеркало у пруда расколол.
Пастух коров погнал до водопоя.
ВербЫ, зеленый распустив подол,
Полощут чудо-косы над водою
Семья за ужином под вишнею в саду,
И солнышко за край горы садится…
Я губы замочить хочу в меду,
И молока с усталости напиться.
Подсолнухи склонились на закат,
Простились с солнцем до утра они…
А вечер вновь одел зари наряд
И зажигает в небе звезд огни.
Сверчки уж гомон начали в тиши,
Ночные птицы изредка им вторят…
Такие песни – слушай, не дыши -
На всю Вселенную, от моря и до моря
А это чудо раннего рассвета,
Когда роса сминает в поле травы!
Я за цветами – это краски лета –
Иду босой к поляне у дубравы.
Все дальше в прошлом тают эти дни,
Но все ж не забываются с годами!
Признаюсь вам, родители мои,
Как редко я встречаюсь с вами!
