в небо летить мрія.
Звільнив себе від думок,
я вільний як струмок!
Небачу,нічого не чую,
від хмари до хмари кочую.
Я квітну як ромашка у полі,
я дуже вдячний своїй долі!
Не чуєш мій клич,
я гублюсь серед обличь!
Гул,сміття почуттів,
необмежена сила слів!
Ластівка у небі летить,
писар чорнилом коптить!
А іншої вільної людини,
немає,скрізь одна провини!