хто сновидою в Сієтлі ніччю бува блука.
тебе кличуть духи шварцвальдівських диких гір
під твоєю ковдрою Боргес і сам ти потужний вир
поруч тебе будь-яка миттю стає німа.
ніч лоскоче шкіру твоїх зап’ясть і наче немає лих
наче зроду ніщо тебе не дійма і ніколи ніхто не здасть.
ти спокійний мов Будда на тебе немає суду
над поверхнею ти вже декілька раз здіймавсь
в нас запалу в обох на п’ятсот hot-headed guys.
ми крокуємо в ногу – такі світлолиці люди
ми можем податись в якесь невимовне бозна-
куди влаштуватися на каналі новин о шостій
віднайти на світанку персонально четвертий Рим
куштувати cozze і про всю невідступність рим
розмови вести і внутрішнім мірятись зростом.
все що б ми не робили зараз, потім чи через рік
вже записано на внутрішній плівці твоїх повік.
ти знаєш про мене те що не знає матуся й татко
ти навчив мене тверезості всіх моїх тихих кроків
нарешті знайшлися доки надійні моїм суднам
таке щастя випало нам - я п’ю каву з твого горнятка
коротковолоса мов Жанна Дарк молода і світла
така ж як і ти поетка-сновида з Сієтла
готова йти на взяття усіх вражих фортець і веж
у перших рядах. все що робимо вже не складає меж
не бракне нам сил берегти пекучий живий вогонь
тільки не випускай голуба моїх пальців
з своїх долонь.
12.12.2008
* cozze (ит.) - мидии