Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 366
Авторов: 0
Гостей: 366
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Для печати Добавить в избранное

Нехай тобі розкаже дощ...... (Проза)

Автор: Anutk@ Kondratovets

  За вікном дощ, а у серці гроза. Здається, що воно розірветься на тисячі, а може  й мільйони крихітних частинок, але у кожній будеш ти. Хоча не знаю... може і не ти, а лише біль, який закарбувався від твого мовчання. Ти так схожий на дощ. Спочатку теплий, приємний літній дощ, який пестить моє довге волосся і обличчя, робить кожну мить і дотик такими приємними і незабутніми. Але він такий різний і такий короткий. Лише мить і він кане у бездну,  перетворюється на сніг, такий холодний і безжальний  як і ти. Він різко і без жодних причин починає приносити болючі відчуття, відчуття неспокою та невимовного болю. І залишається лише питання: „ЧОМУ Я ?” , „ЧОМУ ЗАРАЗ ?”, „ЧОМУ САМЕ ТАК ?”
  Але дощ залишає хоча б якийсь слід, а ти зникаєш безслідно і цього разу може назавжди. Подивись у те чорне небо, якось дощової ночі, і ти побачиш, як тисячі блискавок розсікають його на частини. Бачиш...? Ти дійсно бачиш? А чи відчуваєш...? То моє серце, яке от-от розірветься від невимовного чекання подивитись у твої зелені очі і прочитати  відповідь на одвічне питання. Хоча я вже знаю... я знаю це безжальне слово „НІ”, „НЕ КОХАЮ”. Тоді навіщо було оте коротке , але  таке ідеальне стільникове кохання. Так, стільникове , але на половину. На оту червону половину серця , яке коли розрізаєш стає схоже на крильця янгола, яким здавалося був ти. Але крильця зникли, а з ними і янгол. Може його змив дощ? А може він просто злякався, що теплий і літній дощ краплинка за краплинкою потрапить у його серце і залишиться там назавжди.
Ні, ти все ж таки подивись у те безмежне небо і ти побачиш на скільки безмежні мої почуття. БУЛИ. Є. І БУДУТЬ.
  Нехай тобі розкаже дощ, яка у моєму серці  зараз гроза, але колись, може, у ньому  як і на небі з”явиться райдуга. Але чи будеш причиною ти? Я не знаю... Можливо, ти станеш нею, а можливо, так і залишишся лише чорною смугою у тій безмежній палітрі кольорів.

© Anutk@ Kondratovets, 09.11.2008 в 18:45
Свидетельство о публикации № 09112008184557-00083225
Читателей произведения за все время — 110, полученных рецензий — 1.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии

Чуча Анатолий
Чуча Анатолий, 09.11.2008 в 20:47
начало харошее
а что дальше?

Это произведение рекомендуют