Шумлять ліси, кричать птахи.
Що сталось?
Веселі звірі всі біжать,
Вже знають.
Велика радість на душі
У флори.
Сміються всі. Радіють всі...
Гори стоять собі тихенько
Мов в задумі.
І радість видно у старих очах
Печерах.
Забігали, затріпались,
Радіють.
І сонце радісніше гріє -
Мріє.
А місяць зовсім красно світить -
Знає.
І пташки весело співають -
Чули.
І риба грає у ставку -
Буде.
А море нескінченне ще не певне -
Може.
Всі навкруги уже горлають,
Радіють, плачуть і співають.
Нема!
Нема і вже не буде!
Не буде вже ніколи!
Вже зникла назавжди й не з’явиться ніде
Тварина, що завдала стільки горя.
Вже зникла назавжди
ЛЮДИНА! ...
Сміється все, радіє все.
Що сталось?
І тільки трохи засмутився ліс,
Посаджений дітьми.
Він все ще пам’ятає.
Зосталось.
|
Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер. Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего. Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться. С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём. И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8
 "партитура"  "Крысолов"
Новые избранные авторы
Новые избранные произведения
Реклама
Новые рецензированные произведения
Именинники
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Поиск по порталу
|
Автор: Чуча Анатолий
© Чуча Анатолий, 09.11.2008 в 14:22
Свидетельство о публикации № 09112008142228-00083194
Читателей произведения за все время — 30, полученных рецензий — 0.
Оценки
Голосов еще нет
РецензииЭто произведение рекомендуют |