Стрепенулися вії
Розплющилися мерехтливі очі.
Плям-плям.
Можна було почути шелест вій.
Небесні очі, бездонні, безкрайні –
нічого нема перед тобою,
тільки оті вони…
Лялька.
Лише лялька, що має право сказати слово Вибач…
Але ж цей привілей у будь-яку мить.
За ледь рушиш з місця, як оціпеніння пройде всім тілом.
Він таке може.
Воля скручується у бублик і викидається десь далеко,
маєш шукати.
Але ж і не знайдеш,
і навіть не почнеш…
Волі нема.
І не подякуєш.
Чи є за що?
А то й було б не дозволив, ні!
Може навіть його те велике, як здоровецький кулак, серце
ніколи не температурило,
а постійний градус тримався по нижче нуля.
Холодніше за її цукрове мініатюрне серденько.
Може, якби йому у груди понатуляли відро шпильок, ошурок та булавок,
то воно б стало більш чуттєвим.
Нажаль, той мудрий чарівник десь подівся.
Певно, зник через пусту зневіру.
|
Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер. Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего. Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться. С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём. И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8
"Я свободу зиме не отдам"
Новые избранные авторы
Новые избранные произведения
Реклама
Новые рецензированные произведения
Именинники
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 32
Авторов: 0 Гостей: 32
Поиск по порталу
|