І
Граціозною ходою
Темна Ніч на Землю йшла,
І накрила поступово
Річки, гори і поля.
На її косах блискучих
Ясний Місяць вигравав.
Грім сказав своїй онучці:
«Час іти в дорогу нам».
Пр.
І закохалася в Місяця
Блискавка молода,
І ось тоді вони стрілися:
Він і Вона.
Дощем за Місяцем крапала
Блискавка весняна,
За ясним молодцем зливою плакала
Дівчина молода.
ІІ
Ясний Молодик сміється
Та уваги не зверта,
Кришталеве його серце,
Льодяна його душа.
Вогняній Стрілі весняній
Кида погляд крижаний.
Тобі, Стрілонько, не дано
Серце Місяця пронзить.
Пр.
01.1997