Знову в уяві малюю картину,
Мого кохання прекрасну країну:
Серед мільйонів наївних малюнків,
Я в вічному колі твоїх поцілунків.
Пр.
Цей світ створила я собі сама,
Та зруйнував безжально його ти.
Навіщо ж ти мені допомагав
Возвести храм пустих надій?
Все розлетілось в пух і прах,
Між нами виросла безодня.
Лиш гіркі сльози на очах,
І залишаюсь я самотня.
ІІ
Знову в уяві складаю картину,
Мого кохання жахливу руїну:
Серед уламків казкового замку
Я бачу лиш очі самотнього ранку.
Пр.
Цей світ створила я собі сама,
Та зруйнував безжально його ти.
Навіщо ж ти мені допомагав
Возвести храм пустих надій?
Все розлетілось в пух і прах,
Розпався наш пісчаний замок.
Лиш гіркі сльози на очах,
Та сірий і самотній ранок.
18.02.1997