Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 41
Авторов: 1 (посмотреть всех)
Гостей: 40
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

               «… Там мрію чеканять інакше,
                       Ніж тут, де міняють в пітьмі
                       Забуття й чудотворство…»
                                                           (Пауль Целан)

Дні завершення осені –
Наче мальовані амфори
В які забули налити вино.
Лускокрила епоха:
Все так ефемерно,
Таке нетривке
Все – навіть істин абеткових рій,
Тих, маленьких, банальних, зачовганих
Наче сандалі дивака Архімеда,
Що снив Сіракузи як берег
Сліпця Поліфема. І деспота мідного.
Істин
Які як монети з дельфіном на золоті.
Коли осінь глуха –
Я помираю,
Стаю нерухомим, німим:
Навіть мім
Сказав би відверто деревам
Поснулим і голим,
Тільки не я (бо мовчу),
Бо кров тужавіє і гусне
В епоху метеликів
Коли осінь глуха,
Бо небо синіє чужим,
Бо хризантеми біліють крижинами,
Бо час помирати
Співакам-цвіркунам
До весни.


(Світлина автора віршів)

© Артур Сіренко, 24.11.2021 в 17:33
Свидетельство о публикации № 24112021173325-00444899
Читателей произведения за все время — 12, полученных рецензий — 1.

Оценки

Оценка: 5,00 (голосов: 1)

Рецензии

Бобров Михаил Иванович
1.Чому у Вас кожний рядок з великої літери?
Важко вхопити смисл, особливо ось тут:
  Що снив Сіракузи як берег
  Сліпця Поліфема

2.Дуже "смачно" -
  Лускокрила епоха: (Рання юра — наш час, або 200 млн років тому — дотепер)

Бобров Михаил Иванович
А ще, розділяйте, будь ласка, на шматки, ось як тут,наприклад:

Ми випили ночі напій на хмільнім риштуванні спокуси,
зубами зорали поріг, на світанні посіяли гнів:
зійшов лише мох, і ще довго чекати до млива,
допоки зерно упаде на жорна повільного круг…

Під небом ядучим зосталось лиш вутле колосся,
там мрію чеканять інакше, ніж тут, де ми ждем насолод,
ніж тут, де міняють в пітьмі забуття й чудотворство,
де вартісне все тільки мить, а далі, опльоване нами,
у вікон захланних дзеркала жбурляється в сяючих скринях,
щоб впасти на брук і розсипатись в порох, як хмарам салют!

Отож одягайтесь і лізьте за мною на стіл бенкетовий:
чи ж можна ще спати інакше, як стійма між чаш кришталевих ?
За кого ж ми сни наші вип’єм, якщо не за жорно?

Бобров Михаил Иванович
Простіть мене за нахабство,
чи вірно я втулив тут пробіли?

Дні завершення осені –
наче мальовані амфори
в які забули налити вино.

Лускокрила епоха:
все так ефемерно,
таке нетривке

Все – навіть істин абеткових рій,
тих, маленьких, банальних, зачовганих
наче сандалі дивака Архімеда,
що снив Сіракузи як берег
сліпця Поліфема.
І деспота мідного.
істин які як монети з дельфіном на золоті.

Коли осінь глуха –я помираю,
стаю нерухомим, німим:
навіть мім сказав би відверто деревам
поснулим і голим,
тільки не я (бо мовчу),
бо кров тужавіє і гусне
в епоху метеликів
коли осінь глуха,
бо небо синіє чужим,
бо хризантеми біліють крижинами,
бо час помирати
співакам-цвіркунам
до весни.

Артур Сіренко
Артур Сіренко, 02.12.2021 в 14:10
Дякую за цікавий аналіз мого тексту. Я рідко коли розбиваю свої короткі тексти на частини. У мене свій підхід до текстів і своя стилістика - хоча, можливо, я і не правий. Відносно Архімеда і слова "снив" (тобто бачив сни) - міні здалося, що такий словесний зворот чи то структура цікаві....

Это произведение рекомендуют