Живе дракон Є Гуан Лун…»
(Лі Бо)
За горами Хань Мень –
Холодними гранітними скелями
Вкритими віковічними снігами
Царство Е Го – царство журби та холоду.
Править там жорстокий ван,
Що зневажає людяність,
Що підданих вважає стадом,
Що йде війною на царства сусідні,
Що вбиває дітей невинних.
Вітри північні нещадно шматують
Забуте Небом і небожителями
Царство варварів Е.
Чорна душа його імператора
Не знає променів сонця,
Не знає світла і правди,
Не знає вчення Конфуція.
Сонце давно засмучено
Дивиться на черстві душі
Його бездушних чиновників,
Його жорстоких солдатів.
Вітер північний стогоном
По тому царству несеться
І тільки селяни втомлені
Мають слабку надію,
Що землю оту студену
Колись зігріє сонце…