В смутні часи середньовічні
Жило мале Привиденя,
Проте усі до нього звикли.
Воно нікого не лякало,
Лише шуміло так, як вітер,
І кожного собі вітало,
Та горя не змогло це зупинити .
Захворіла господарева донька,
Нічого лікарі зробить не можуть,
Прийшла у гості материна тітка,
Можливо хоч вона чимсь допоможе?
Стара сказала: є у вас тут привид,
Це він страшну хворобу насилає,
Оце був справжній друзі, привід,
Щоб вигнати малого з його краю.
Господарі почули і згадали,
Що справді є у них Привиденя,
І виселить скоріше забажали
Зробили те наступного вже дня.
За тиждень замок весь згорів дощенту,
Його спалили дужі вороги,
Господарів і донечку Одетту
Шукали, але так і не знайшли.
Привиденя і зараз ще існує,
В покинутій будівлі прожива,
Проте вже не співа,а завиває,
Забуло за віки пісень слова.
21.05.16.
