Насниться вночі чи проб’ється із сонцем
Не втомлена бабця сварливого бога
Залишить тобі величезне «нічого»
Твій час перетовчений в вічній толоці
І вже не жахає Пандорина скриня
Федорине горе мабуть вже останнє
Тоді і вертається пам'ять людині
А з нею душа і нарешті бажання