"Чекаю"
Чекаю, чуєш?
Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.
А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.
Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах –
Чекаю.
Бо по-іншому не вмію
_______________________
Я жду
Я жду, ты слышишь?
Часики стучат.
И сны грустят в индиговом окошке.
Тревожит тень оплывшая свеча,
Что спрятавшись, дрожит в моей ладошке.
А за окном — слезливый листопад
упрямо разукрашивает лужи.
Так было раньше... Осень?.. Две назад:
Дожди... Дожди... Холодное бездушье.
Им всё равно, что при смерти свеча,
Что ночь — без снов, что без тебя немею.
Покуда свет живёт в моих очах —
Я жду.
Я по-другому не умею.