«В природі відходив у вечір спустошений літній день;
все поступово закінчувалось поруч і далеко…»
(Андрій Платонов)
* * *
Сірий день. Дощить.
Все закінчилось раптом.
Навіть літо це…
* * *
Сухе дерево.
До мертвого стовбура
Я притулився.
* * *
Кульгавий пастух.
Він теж дорогу шукав
До Перкалаби…
* * *
Туманний вечір.
Знову дивлюсь на вікна
Чужих будинків…
* * *
Раптом зрозумів –
Далі дороги нема.
Вітер осінній.
* * *
Старий пес. Осінь.
Він теж дивиться сумно
На чужих людей.
* * *
Осінь. Дощ за склом.
Люди йдуть калюжами
Кудись далеко…
(Написано 29.11.2013 року.)
