«Якщо все одно колись в землю ляжемо і я, і ти
Так чому б не сьогодні без суперечок і суєти?»
(Р. Кіплінг)
Я знаю – хокку не прийнято писати про події чи історію. Навіть самураї не писали хокку про війну (хоча кому як не їм…), але все таки – хокку не може існувати без правди. Я вихоплював часточки свого нинішнього буття і вкладав їх в рядки (бо я в душі хайдзін), і вийшли ось такі хокку війни.
* * *
Живих і мертвих
Засипав глибокий сніг.
Холодний бліндаж.
* * *
Вимкніть ліхтарик!
Навколо сумні лиця:
Хочу темряви…
* * *
Собачі сліди
На грудневому снігу.
Кроки в темряву.
* * *
Гільзи на снігу.
Що таке спокій тиші
Питаю мертвих.
* * *
Сніги та піски.
Образ Будди малюю
Тупим багнетом.
* * *
Все обліплює сніг –
Такий холодний, блідий
Як лиця мертвих.
* * *
Мінометний залп.
Запах гіркого диму.
Яка темрява!
