Наразі ми з тобою можемо зізнатись, що нічого поганого не хотіли. Але нагорі від нас чекають більш суттєвого – перевтілень.
|
Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер. Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего. Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться. С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём. И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8
"Шторм"
Новые избранные авторы
Новые избранные произведения
Реклама
Новые рецензированные произведения
Именинники
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Поиск по порталу
|
Автор: Лена Найденова
Давай не говоритимемо речей зарозумілих, давай щось просте, як-то хліб, чи вода, земля. Про те, як наші прадіди працювати вміли та з однаковою силою тримали вили, сина, коня. Не вдавай, що закляк, здивувавсь – не вірю, жодна людина не може цього не знати, бо всі ми від батька, всі ми від мати. Навіть відлюдкуваті дикі звірі. Ми всі народились з очима, тож ні я, ні ти не можемо не бачити, що зараз чинимо. Свідомо чи ні закриті повіки – цілковита тому запорука. Хтозна скільки хтозна чим займаємось, тільки-но не вчим правильним речам свої невмілі руки. М’якому тісту, глині, твердому цвяху, каменю важкому, чи стрункій рослині та іншому такому. Справжнього по світі не так вже й забагато.
© Лена Найденова, 02.04.2015 в 13:28
Свидетельство о публикации № 02042015132810-00377151
Читателей произведения за все время — 20, полученных рецензий — 0.
Оценки
Голосов еще нет
РецензииЭто произведение рекомендуют |