зупиняло від кроків останніх,
Зачіпалось за крони
пожовклим осіннім листком.
Ще вагалась рука
у повільному русі прощання
І здіймалась над дахом
ледь теплим туманним димком.
Тільки те, що зима
дозволяло тримати долоні,
Зберігало надію
і наче осіннє тепло.
Залишаючи справжність
під ковдрою щойно спросоння,
Ми шукали у спогадах
те, що зігріти могло.
Тут колючими пальцями
холод чіплявся за вії,
Ти ховала за в'язаним
шарфом замерзлі слова.
В кашеміровий комір
вгортала ще теплі надії
І вірила щиро
лише в новорічні дива.
Я тримав твою руку,
точніше, твою рукавичку.
Ти до холоду звикла,
Але ще шукала вогню,
Годувалася дотиком,
наче зернятком синичка,
Бережливими рухами
нищила мерзлу стіну.
Тільки те, що удвох
тамувало засніжений подих,
Дарувало частини
далекої зараз весни,
Руйнувало мороз
і майбутні прогнози погоди
І приносило справжність
у теплі, закохані сни...