Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 338
Авторов: 0
Гостей: 338
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Трохи про минулу осінь

Останній раз дорогу починаю,
останній раз каштановий листок
мене у путь востаннє проводжає...
Як золото, рудий, цей лист намок.

Останній раз осіння ностальгія
веде вперед і вказує маршрут.
Дощі на землю зливки сталі кинуть.
Мені вже час. Я вже востаннє тут...

Сталеві краплі вже несуть прощання,
вокзали, парасолі і мости.
Останній шанс зустрітись до світання,
щоб пригадати - є на світи ти.

Розтане скоро потяг у блакиті.
Мене не буде тут, хоча я ще живий.
Я дякую за всі нестримні миті,
коли сльоза ледь-ледь торкалась вій...

Класичний жанр - осінні розставання,
і епізод без слів мене несе вперед.
Якби ж я знав хоч трошки про кохання,
я осені віддав би цей сюжет.

Нехай осінні фарби загасають,
хоча ще жовтень тільки настає.
У небо з вітром листя відлітає.
Хай забере усе, що в серці є.

Яскраві барви, яблука червоні
сталевий дощ вже сірими зробив.
Дивлюсь на перехожих на пероні.
Загибло нині все, що я любив.

І тільки золотистий лист каштану,
один листочок, тільки лиш один,
неначе крапля дивного фонтану,
мене у путь далеку проводив.

Вже за добу нове життя почнеться
забути все я мушу. Тільки як?,
коли ще серце, таке справжнє, б'ється...
і осінь ще дає таємний знак.

В системі натяків неясних осінь
таємні знаки інколи дає,
і той, хто щастя в неї щиро просить,
час від часу отримує своє.

Хтозна, колись ще, може, осінь жовта,
на срібних струнах ще зіграє знов...
Звучати щастям буде кожна нота,
в мелодії із назвою "любов".

Останній раз дорогу починаю,
останній раз каштановий листок
мене у путь востаннє проводжає.
Як золото, рудий, цей лист намок.

© Синий трамвай, 24.08.2013 в 08:50
Свидетельство о публикации № 24082013085029-00342554
Читателей произведения за все время — 30, полученных рецензий — 0.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии


Это произведение рекомендуют