Литературный портал Графоманам.НЕТ — настоящая находка для тех, кому нравятся современные стихи и проза. Если вы пишете стихи или рассказы, эта площадка — для вас. Если вы читатель-гурман, можете дальше не терзать поисковики запросами «хорошие стихи» или «современная проза». Потому что здесь опубликовано все разнообразие произведений — замечательные стихи и классная проза всех жанров. У нас проводятся литературные конкурсы на самые разные темы.

К авторам портала

Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер.

Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего.

Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться.

С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём.

И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8

 

Стихотворение дня

"партитура"
© Нора Никанорова

"Крысолов"
© Роман Н. Точилин

 
Реклама
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 453
Авторов: 0
Гостей: 453
Поиск по порталу
Проверка слова

http://gramota.ru/

Автор: Роман
О, мамо, втомився я, та рук, не опустив
Не знаю я, чи хтось мене по справжньому любив
Чи грав зі мною в гру «слова»
У мене кругом голова.

О, мамо, душу людську гріх водити за ніс
Хтось своє серце коло ніг поклав, приніс
А хтось топтав, тому що ця любов сліпа
Немов над прірвою граційний па.

Так, мамо, любив я сонячну Ірину
Тепер лиш уві сні, бачу на відстані її спину.
Та вона вправі піти, я не–клітка.
Вона ж стихія, жінка тендітна.

Да, мамо, чи втомилася ти ?
Інколи нема часу щоб тобі допомогти
У пошуках щастя так легко забути про маму
Згадав, одягаючи, як в дитинстві піжаму.

Да, мамо, за вікном дощ, морози
Моїх загострені колін артрози
Та це дрібниці, лиш би ти була здорова
Лиш би на серці панувала веселка кольорова.

Да, мамо, час пісок
Двадцятисемирічним став твій синок
Намагається жити по совісті і  без брехні.
То на колінах, то на коні.

Так, мамо, у твого сина з’явилося сиве волосся
Не все йому, про що ти мріяла, вдалося
Але я ні про що не шкодую
Своє життя світлими фарбами малюю.

Так, мамо, по головах не можу йти заради своїх благ
Чи знайшов своє місце призначення, фах?
Так чи ні, це лиш шлях що можна завжди змінити
Знаю, лиш ти мене завжди будеш любити.

Да, мамо, хочу сім’ю і все найкраще для них
Не дивуйся чому я притих
Намагаюсь робити речі, для свого щастя, тепер
Та в мені мрійник не помер.

О, мамо, в березні кружляє лапатий сніжок
І не потрібно подарунків мішок
Все що потрібно, в нас є
Лиш погода розповідає про своє.

Так, мамо, все можливо в цьому сьогодні
Залишається лиш жити як діти безтурботні
Адже життя біжить спортивним кроком
І вистачить жити ненароком.

© Роман, 17.06.2013 в 16:28
Свидетельство о публикации № 17062013162819-00336028
Читателей произведения за все время — 10, полученных рецензий — 0.

Оценки

Голосов еще нет

Рецензии


Это произведение рекомендуют