Ти посміхаєшся, інколи плачеш ввечері, зранку.
Я готую для нас вівсянку
Я і не смію тебе цілувати настільки ти мені близька
На тобі піжама сексуальна вузька.
Твоє волосся золотисте і рум’яні щоки
Твоє «я так сказала» й руки в боки
Так приємно гармоніюють в сьогоденні
Де твої обійми «щоденні»
Залишаються в пам’яті непідвладні часу
І я багато чого не зробив, жодного разу.
Я не дотримав слова, не вистачило терпіння
А можливо забракло досвіду чи вміння?!.
Але це питання з рубрики чи є на Марсі життя
Так просто лиш, залишився в цих стінах з собою я
І відповідей нема й не буде
І вірю твоє серце зрозуміє, забуде
Того Романа що намагався, та здався за двох…
Та суддя мені одному Бог.
|
Публикации на сайте о событиях на Украине и их обсуждения приобретают всё менее литературный характер. Мы разделяем беспокойство наших авторов. В редколлегии тоже есть противоположные мнения относительно происходящего. Но это не повод нам всем здесь рассориться и расплеваться. С сегодняшнего дня (11-03-2022) на сайте вводится "военная цензура": будут удаляться все новые публикации (и анонсы старых) о происходящем конфликте и комментарии о нём. И ещё. Если ПК не видит наш сайт - смените в настройках сети DNS на 8.8.8.8
"Шторм"
Новые избранные авторы
Новые избранные произведения
Реклама
Новые рецензированные произведения
Именинники
Содержание
Поэзия
Проза
Песни
Другое
Сейчас на сайте
Всего: 297
Авторов: 0 Гостей: 297
Поиск по порталу
|