Торкалась скронь твоїх вустами...
Знайшла тебе - але ж пуста,
Все що було - було не з нами.
Навіщо, ти мені скажи,
Так часто у ночі приходиш?
Як хочеш то бери, в"яжи! -
Тріпоче серце - знову зводиш...
Із розуму, із шляху на пустир,
Кидаєш в"янути в пустелі.
Як часто ти ходив у тир,
Стріляв амурами з під стелі?
Ну скільки? Скільки нас таких?
Закоханих до псих лікарні.
Я прокидаюсь знов, і крик
Свинцем вдаряєтся у ставні...