Мою зомлілу душу,
Як золоті серпанки
Коли прокинусь тихо:
І в домі не шелесне,
А в серці співи ніжні,
А за вікном так чудно:
Сріблясте небо вранці.
Хмар ангельські ті крила
Тріпочуть, звуть у мрії
Я бачу як повітря
Наповнене все снами
Струмить в мої легені
Сочиться в кров і в серце
Дзвенить ім’ям коханим,
І в мозок плинуть думки
Про ночі і про весни.
Здається ніби поряд
Сидиш і в душу глянеш
І посмішка чарує
Мене в серпанку неба.