Чи може вони нещасні?
До неба і навіть вище
Всі музи одної масті .
Космічне прийде у душу ,
У розуму не спитавши.
Солодку хмільну спокусу
Скуштуєш, собі програвши.
У серці межа фантомна
Між мріями і реаллю.
Поети не мають дому,
Чарівною зваблені даллю.
Нещасні віршів не пишуть? –
Ілюзії так мінливі…
Від п’янкості власних віршів
Ми понад усе щасливі.